У переддень 21-річчя воїна: в Луцьку прощатимуться із загиблим воїном-сиротою Максимом Нагорним

Про це розповіла Суспільному наречена Максима Наталія Сюйва.

Лучанину Максиму Нагорному було 20 років, він загинув в липні 2025 року на Донеччині. Наречена і сестра бійця 2 тижні не могли забрати його тіло з моргу в місті Кам'янське. Щоб швидко підтвердити особу загиблого потрібно було, аби тест-ДНК здав родич чоловічої статі, але Максим був сиротою. Після кількох поїздок у морг рідним таки вдалося офіційно підтвердити загибель Максима Нагорного.

«У нас були спільні браслети»

Наталія Сюйва і Максим Нагорний разом прожили півтора року, збиралися одружитися. Максим пішов на війну добровольцем. Спершу служив у 14 окремій механізованій бригаді. Згодом перевівся у бригаду оперативного призначення «Спартан».

Зі слів дівчини, в окопі під обстрілами він написав заповіт про те, як мріє про нову Україну. Слова військового 28 червня 2023 року у Верховній раді цитував президент Зеленський.

«Я – рядовий ЗСУ. Так вже сталося, що я круглий сирота, і якщо загину за Україну, то не хочеться стати рутинним чорнильним записом у бюрократичній статистиці втрат. У мене є мрія – прожити життя недаремно і, окрім здобуття перемоги на фронті, допомогти багатьом дітям-сиротам», — йшлося у заповіті Максима. Тоді хлопцю було 18 років.

Востаннє воїн виходив на зв'язок 17 липня 2025 року — написав Наталії і попередив, що виходить на бойові позиції та декілька днів не телефонуватиме.

«25 липня мені зателефонували і сказали, що Максим Нагорний зник безвісти 19 липня під час мінометного обстрілу у селі Молодецьке Донецької області, — каже Наталія Сюйва. — Після цього до мене зателефонував якийсь номер і сказали, що його тіло доставили до моргу в місто Кам’янське».

На впізнання тіла Наталія поїхала разом з рідною сестрою Максима. Там, розказує, побачила особисті речі хлопця, які одразу впізнала.

«Тіло було на спеці 10 днів, вони його не могли евакуювати, привезли потім у морг. Мені не дозволили побачити його і винесли речі, показали на три секунди. Там був його браслет і я його впізнала, бо у нас були спільні браслети. Був також ще один браслет з написом «Нагорний Максим Володимирович і його рік народження».

Був потрібен родич-чоловік

Максим виховувався у дитбудинку. Як розповіла його сестра Іванна, їхні батьки загинули. Вони із братом втратили зв'язок у дитинстві і відновили спілкування після початку повномасштабної війни.

«У нас було складне дитинство, — пригадує Іванна. — Мені було шість років, а Максим тільки народився і потрапив в дитбудинок. Ми загубилися на 16 років і почали спілкуватися ми, коли почалася війна. Я його запрошувала до Польщі, але він сказав, що хоче захищати Україну, це був його вибір».

У поліції, розповіла Іванна, здала аналіз ДНК, але їй повідомили, що для чіткого і швидкого аналізу потрібен родич чоловічої статі, інакше тіло повернуть не раніше, як за пів року. Таких родичів, говорить дівчина, у них немає.

Вдруге наречена і сестра Максима були в морзі міста Кам'янське 5 серпня. Тоді їм дозволили оглянути тіло захисника. Зі слів Наталії Сюйви, вона упізнала коханого за татуюваннями на тілі. 

Читайте також: 

• На пакеті з тілом був напис з його особистими даними: загиблий Герой з Волині Анатолій Янчук вісім місяців вважався зниклим безвісти
• «Краще загинути на війні, ніж згоріти від сорому, ховаючись від ТЦК»: волинянин удвох з сином пішов боронити країну
• «Їхала з надією, що він живий, а поверталася додому з його тілом»: спогади дружини про полеглого Героя з Волині