Бахмут, Серебрянський ліс, і ось уже десятий місяць – Битва за Торецьк: захисник з Волині - четвертий рік на війні

Пан Федір на псевдо «Куба», головний сержант взводу в роті вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 100 омбр. «Латиноамериканський» позивний чоловіка пояснюється тим, що під самісіньку завісу існування СРСР йому довелося прослужити два роки «строчки» саме на Кубі – командиром танка.
Історію бійця розповіли у бригаді.
У 2015 році Федір Павлович знову мобілізувався – брав участь в АТО, воював під Мар’їнкою…
…Дізнавшись про повномасштабне вторгнення, чоловік відразу ухвалив для себе рішення прямувати до ТЦК:
– Ми, «атовці», прекрасно розуміли, до чого воно йде – тож рюкзаки були зібрані, форма підготовлена. Протягом дня ми ще трохи попрацювали над організацією оборони рідного села, а вже під вечір вдесятьох сіли в «бусик» і поїхали до ТЦК, – згадує події понад чотирирічної давнини Федір Павлович.


Відтоді «Кубі» довелося пройти без жодного перебільшення вражаючий бойовий шлях. Після року перебування на півночі Волині його батальйон – на початку березня 2023-го – приступив до виконання бойових завдань на сході України. Битва за Бахмут, Куп’янський напрямок, бої в Серебрянському лісі, Покровський напрямок, і ось уже десятий місяць – Битва за Торецьк…
У рідному волинському селі Баїв, що під Луцьком, на пана Федора чекає з Перемогою велика родина: кохана дружина Неоніла Ростиславівна, донька Аліна, син Вадим, невістка Тетяна та найбільша дідусева втіха – онука Варвара:
– Якраз 6 травня Варварі виповнюється чотири роки. Коли я йшов до війська вона ще була немовлятком. А це вже самостійно подзвонила і повідомила: «Дідусю, запрошую тебе на День народження!» – усміхнено розповідає Федір Павлович, – Довелося пояснити, що дідусь трішки зайнятий – але згодом неодмінно до неї приїде.

А ще у волинянина… є велика заокеанська мрія:
– До «повномасштабки» не раз думав: от зароблю трохи грошей і відвезу всіх на Кубу – покажу місця, де колись служив! – розповідає пан Федір. – Від тієї мрії не відмовляюся. Але спершу, певно, вже хотілося б показати рідним та друзям звільнений і відроджений український Донбас
Читайте також:
- «Відмовився виїхати, хотів бути корисний». 20-річний художник служить у 100-й бригаді на Донеччині
- З пекла Серебрянського лісу – у пекло Торецька: історія бойового медика з Волині
- «У мене постійні «трабли» з обстрілами»: історія бійця волинської бригади