«Група звільнила з оточення цілий підрозділ, проте сама потрапила у засідку»: спогади про Героя, якому назавжди 34

Спогадами про Героя поділилися на платформі Меморіал Героїв. 

Дмитро народився у місті Володимир на Волині. У Львові закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Цікавився історією війська, відомих історичних постатей військової справи. Настільною книгою була Біблія – джерело його духовної сили та моральний орієнтир. Захоплювався футболом і армреслінгом. Любив рибалити та займатися полюванням.

Шлях воїна Дмитро розпочав у 2014 році. Служив командиром роти у 51-й окремій механізованій бригаді, згодом у 24-й окремій механізованій бригаді на посаді заступника командира. Під час повномасштабної війни боронив Україну у лавах 12-ї бригади спеціального призначення Національної гвардії України «Азов». Був бійцем штурмового підрозділу.

«Псевдо Ходок у мого сина ще з 2014-го. Один з командирів 51-ї окремої механізованої бригади так назвав Дмитра, тому що задалеко ходив у розвідку. Коли всі відпочивали, він йшов і наводив жах у ворога. Був відважним, хоробрим і люто ненавидів ворога. От через відважні походеньки й отримав такий позивний. З ним він продовжив служити в «Азові», - розповіла його мати Олена.

За гідну службу захисника нагородили почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України нагрудним знаком «Срібний Хрест».

«Дмитро був людиною з великим серцем і непохитною волею. Був неймовірно чуйним і добрим. Для друзів був вірною підтримкою, готовий без вагань допомогти будь-якої миті. Для сім’ї був опорою і надією. Особливо любив молодшого брата та свого маленького синочка.

Дмитро без вагань приєднався до лав «Азова». Він знав, що це його обов’язок перед Батьківщиною, перед близькими, перед майбутнім поколінням. Служба вимагала не лише фізичної підготовки, а й незламного духу, і Дмитро відповідав цим вимогам сповна.

Він був частиною братерства, що об'єднувало найкращих синів України – тих, хто готовий стояти до кінця заради своєї країни. Мій син мріяв про щасливу сім’ю та мирне життя з рідними. Коли настав час вибору, він вирішив боротися за те, щоб такі мрії стали реальністю для всіх українців. Його служба в «Азові» стала прикладом мужності, патріотизму та самопожертви», – розповіла мати оборонця.

Поховали захисника у селі Верба Володимирського району Волинської області.

У Дмитра залишилися мама, син і молодший брат.

Читайте також: 

• Декілька днів вважався зниклим безвісти. Як виявилося згодом – загинув у бою із декількома побратимами: історія Героя з Волині
• Цілий день дружина плакала, не знаючи, що її коханий помер на операційному столі в госпіталі: спогади про Героя, якого прихистила Волинь
• Батька і сина поховали поруч: Віктор та Олександр Бурдаки з Волині віддали своє життя за Україну