Декілька днів вважався зниклим безвісти. Як виявилося згодом – загинув у бою із декількома побратимами: історія Героя з Волині

В останній день вересня 2024 року, напередодні Дня захисників і захисниць України, в селі Городок із болем та скорботою провели в останню дорогу хороброго оборонця нашої держави Олександра Швеця – гранатометника 30-ої окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького, - пише видання Нова доба.

Від 20 вересня Олександр Петрович вважався зниклим безвісти. Не повернувся з бойових позицій. Як виявилося згодом – він загинув із ще декількома побратимами…

Влітку у родині воїна було свято зустрічі із Олександром, який вперше за два роки приходив у відпустку на татовий 70-річний ювілей. У той час він повернувся на Схід України до виконання бойових завдань і його найрідніші знову були в тривогах за нього. Тепер же в їхній родині – сум і біль непоправної втрати…

– Йому знову мали дати відпустку, і ми цього дуже чекали. Але, на жаль, вона все відкладалася, бо йшли бої, а його не було ким замінити. Тепер же Саша повернувся додому «на щиті»… – із сумом говорить його старша сестра Світлана.

Вона була на роботі в Польщі, як і ще одна сестра Лариса, коли дізналися, що їхній молодший брат зник безвісти. Тоді ж і повернулися в Україну. Сподівалися, що вдасться розшукати Олександра, але, на жаль, безжальна рука російського агресора забрала його життя.

– Саша і раніше бувало й по тижнях не виходив не зв’язок, перебуваючи в зоні бойових дій… Ми писали його командирові, який повідомляв, що все з ним добре, й невдовзі і брат телефонував. Але не цього разу… – каже пані Світлана. – Говорив Саша, що така вже, напевне, його доля – страждати на цій війні, аби іншим було легше, щоб племінникам не довелося через таке проходити. Він у дитинстві перехворів на менінгіт і мав проблеми зі здоров’ям, але як солдата його командир завжди хвалив – як би не було йому там важко, він виконував усі накази. Брат і в мирному житті старався все робити, людиною завжди був дуже доброю і спокійною.

Олександр Швець працював у деревообробному цеху Городоцького лісгоспу, був неодруженим, дітей не мав. Захищав нас і нашу країну ще із 19 червня 2022 року, весь час перебуваючи на «гарячих» напрямках.

2 листопада йому виповнилося б 42 роки. Тепер же він навіки український воїн-Герой, який із пекла бою полетів журавликом у ще теплий вересневий день до Раю, а вже і задощило, похолоднішало в рідному Городку, коли він повернувся туди востаннє. Зі скорботою його зустріли сотні земляків, віддаючи шану полеглому українському Захиснику, якому б ще жити і жити й стільки ще зробити…

Сердечно співчуваємо батькам нашого Героя Петру Васильовичу та Тетяні Іванівні, сестрам Світлані й Ларисі, усій родині. Честь і слава, вічна та світла пам’ять оборонцю України Олександру Швецю!

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

• «Наче щось передчував, бо не міг наговоритися...»: молодий Герой з Волині подзвонив рідним перед боєм, з якого не повернувся
• «Він міг би відсидітися, міг би перебути в теплі і залишитись живим. Але пішов на війну… І загинув»: спогади про Героя Віталія Турнаєва, якого поховали на Волині
• Весільний коровай розділили на цвинтарі: Герою з Волині навіки 23 роки