«Повернуся додому, зробимо весілля»: спогади про 20-річного Героя з Волині
20-річний водій-механік 24 ОМБр ім. короля Данила Дмитро Пилипчук із Набруски загинув на Донеччині у серпні 2019 року, за два місяці до закінчення трирічного терміну контрактної військової служби.
Про нього розповідає видання «Нова доба».
23 серпня, в День Державного Прапора України, синьо-жовтий стяг покрив домовину юного захисника незалежності і цілісності нашої держави Дмитра Пилипчука. Усім селом в Набрусці навколішки зустрічали загиблого Героя.
На просторому подвір’ї із оберемками живих квітів зібралися рідні, друзі, сусіди, вчителі й однокласники, побратими, односельці, представники влади й військкомату, ветерани АТО, священнослужителі – у всіх біль і сльози в очах і погляд, прикутий до красеня-юнака, що загинув на проклятій війні.
«Таких похоронів у нас ще не було», – скрушно зітхали старенькі бабусі, втираючи сльози, а посеред двору в домовині лежав ще кілька днів тому життєрадісний і ставний хлопець…
«Мамо, а чому в нашого Дімки таке лице синє?» – запитувала молодша сестричка Дмитра Діанка, раз по раз дивлячись на свого брата. А в розгублених очах дівчинки – надія, надія на те, що він ось-ось посміхнеться, підніметься, заговорить… Не піднявся, став ангелом… Із неба вже берегтиме свою родину й свою країну…
«Дуже життєрадісний, працелюбний і відповідальний був хлопець, планував своє майбутнє, частину заробітної плати щомісяця клав на депозит, одружитися хотів… Дмитро добре знався на техніці, через два місяці у нього мав закінчитись контракт, і ми всі просили його залишатись служити далі…» – розповідає про Дмитра Пилипчука заступник командира протитанкового артилерійського дивізіону 24 ОМБр майор Тарас Дадак, який разом із іншими військовослужбовцями бригади приїхав на похорони юнака.
Майже всім класом прийшли проводжати в останню дорогу свого загиблого однокласника випускники Новорудської школи, які п’ять років тому закінчили дев’ятий клас. «Діма був дуже добрим, справжнім товаришем…» – каже про загиблого його однокласник Владислав Більчик.
Із теплом згадують свого учня вчителі ЗОШ І-ІІ ст. с. Нова Руда – філії ОЗ «ЗОШ І-III ст. с. Троянівка».
«Толковий хлопець, гарно вчився, – ділиться директор школи Раїса Сачук. – Коли дізналися страшну новину про загибель Дмитра, навіть полистали шкільний журнал – єдиний раз у нього було сім балів, решта вісім, дев’ять, десять, одинадцять… А ще був дуже спортивним, постійно їздив на змагання. Батьки його ходили до нас у школу, і він, і його молодші троє братів й сестричка…»
Справжнє свято було в сім’ї Пилипчуків, коли Дмитро приїздив у відпустку – незмінно з сяючою посмішкою і подарунками для усіх.
«Ми разом виросли, – розповідає старший із його братів, 18-річний Андрій. – Все разом робили, він був завжди веселим, й нам усім із ним було весело… Мріяв стати вчителем – поступив навчатися до Луцького педколеджу. Його друг із села служив по контракту, і він вирішив також піти на військову службу… Зустрічався з дівчиною, казав: «Повернуся додому, зробимо весілля…»
Юлія МУЗИКА
Читайте також:
- Пройшов шлях від Революції Гідності до найзапекліших боїв війни: волинянину просять посмертно присвоїти нагороду
- Завжди виходив з бою останнім, прикриваючи побратимів: історія Героя з Волині
- Росіяни обстріляли машину меддопомоги: захисник з Волині загинув, їдучи рятувати поранених
Будь в курсі усіх новин
