Весільний коровай довелося ділити на кладовищі: історія захисника з Волині Едуарда Драчева

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Воїна відспівували на рідному подвір’ї п’ятиповерхівки на вулиці Луцькій. Чин похорону очолив благочинний Маневицького округу отець Тарасій. Ледь стримували сльози товариші – у компанійського, життєрадісного Едіка, як звали його всі, їх було багато. Його друг Олег, що мешкає у цьому ж будинку, прийшов у короткотермінову відпустку. І ось – довелось ховати товариша.

– Я пішов у перший же день війни у військкомат, за день вирушив і Едік, – спомини даються важко Олегу. – Зідзвонювались як був зв’язок, бо ж деколи я з місяць не міг подзвонити навіть батькам. Ще тижнів два тому говорив із Едіком, ми, як зазвичай, жартували, підтримуючи один одного.

Едуард служив в одній із військивих частин на Закарпатті. Помер у селі Тулиголове, що на Сумщині, від травм, несумісних із життям.

Біля труни – розбиті горем мати і вітчим, який замінив хлопцеві батька. В сльозах бабуся Люба, Едуард навідувався часто до неї, аби допомогти.

– Був безвідмовним, коли просили щось зробити, – кажуть заплакані сусідки. – У кого побутова техніка поламається – пилосос, електрочайник чи телевізор, – у кого кран тече чи раптом двері не відчиняються – усі прямували до Едіка. Був майстром на всі руки – і електриком, і зварювальником, і слюсарем. Ремонтував автотехніку, пропадав у гаражі день і ніч.

Його відспівували як Святослава, бо ж так хрестили у церкві. Під цим іменем і вінчали б, але російські окупанти перекреслили наше мирне життя. Тож запашний весільний коровай ділили на кладовищі…

– Працьовитий майстер, який планував чимало зробити, молода людина, якій би створити сім’ю, радіти діткам, виховувати їх та допомагати батькам. Щирі співчуття родині, – линуло від Маневицького селищного голови Олександра Гаврилюка.

Обіймає труну зболена мати, притискаючи до грудей синьо-жовтий стяг. Урочисті звуки Державного Гімну, традиційні автоматні черги, що розтинають повітря… А над усіма таке синє-синє безхмарне небо і золото ласкавого сонячного проміння…

За наше мирне, вільне, щасливе майбутнє і вирушив на захист Батьківщини Воїн. Вічна йому пам’ять! Співчуття рідним та близьким.

Олена БИЧКОВА

Читайте також: 

• «Не знаю куди. По можливості напишу…» Майже рік родина чекала на штурмовика з Волині, який повернувся «на щиті»
• Збудував дім для чотирьох дітей, а сам не повернувся: історія волинського Героя Василя Душенка
• Поки рідний брат лікувався після поранення, інший зник безвісти: Герой із Волині повернувся додому через 29 місяців після загибелі