Почути, а не просто пообіцяти: у Луцьку шукають компроміс щодо служби супроводу та умов для незрячих

Журналісти ВСН також були присутні на зустрічі, аби зафіксувати ключові моменти.

Зустріч відбулася за ініціативи очільника ГО «Генерація успішної дії» Віталія Ткачука. До розмови долучилися секретар Луцької міської ради Катерина Шкльода, а також заступники Луцького міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Валентин Хаймик та Наталія Муравйова.

Найбільш дискусійним стало питання відновлення служби супроводу. Як пояснили представники міської влади, через зміни у державному законодавстві службу супроводу за вимогами табелювання та документації фактично прирівняли до соціальних працівників.

Зокрема, за новим законодавством, людина з інвалідністю більше не може надавати послуги супроводу. Оператор служби тепер обов'язково повинен мати відповідну освіту та бути зрячим, щоб мати юридичне право заповнювати табелі й договори.

Як компромісний варіант влада запропонувала працевлаштувати супровідників від організації до міського Територіального центру соціального обслуговування. Голова ГО «Генерація успішної дії» Віталій Ткачук погодився, що це може бути виходом, якщо вдасться зберегти дієву команду:

«В ідеалі нам потрібно хоча б чотири людини: двоє супровідників, один диспетчер та бухгалтер для заповнення документів», — розповів пан Віталій.

Учасники зустрічі підкреслили, що служба супроводу виконує також унікальну місію первинної адаптації людей, які втратили зір у дорослому віці. Диспетчер служби супроводу Іван Заячківський розповів, що за допомогою до організації вже звертаються родичі захисників:

«До нас уже зверталися поранені військові, які після фронту втратили зір. Я особисто їздив до них із супроводжуючим, бо рідні буквально благали: "Приведіть когось живого, покажіть, як жити далі!". 

Ми на власному прикладі вчили їх користуватися телефоном, адаптуватися, адже людина, яка все життя прожила зрячою, спочатку взагалі нічого не розуміє. Тому нам важливо, щоб майбутні працівники Терцентру теж спочатку пройшли у нас навчання і чітко розуміли, як правильно поводитися з незрячими», — розповів пан Іван.

Проте гостро стоїть питання фінансування організації. Наразі місто більше не має юридичного права виділяти кошти громадській організації напряму, як це було раніше. Катерина Шкльода наголосила:

«Минулого року змінилося законодавство, яке почало діяти з цього року. І навіть якщо ми надамо кошти громадській організації на супровід, ця послуга не буде вважатися наданою в громаді».

Учасники громадської організації зауважили, що виходом із ситуації може стати досвід інших обласних центрів, де діє схема фінансування 50/50. Її суть полягає в тому, що 50% коштів виділяє Центр зайнятості в межах організації громадських робіт, а інші 50% покриває міський бюджет. При цьому фінансується не сама громадська організація, а конкретна соціальна послуга. Катерина Шкльода особисто пообіцяла детально переглянути досвід інших міст, аби знайти законний шлях розв'язання проблеми у Луцьку.

Друге гостре питання — стан нинішнього приміщення організації, де через протікання стін та батарей пошкоджено ламінат і стоїть стійкий запах сирості.

Повернення на колишнє місце, що розташоване на вулиці Сергія Климчука, наразі є неможливим, тому Катерина Шкльода запропонувала альтернативу — розглянути можливість спільного використання приміщення УТОГ, що розташоване в самому центрі Луцька на вулиці Лесі Українки. Його площа складає близько 200 кв. м, і вона повністю не використовується.

Для «Генерації успішної дії» критично мати дві окремі кімнати: одну для роботи бухгалтера та зберігання дороговартісного обладнання (зокрема принтерів Брайля), іншу — для зборів та заходів. Головна умова активістів — приміщення має бути поруч із зупинкою громадського транспорту, без складних переходів. Влада пообіцяла прокомунікувати це питання з УТОГ та вивчити технічні можливості.

Окремо на зустрічі підняли тему технічного забезпечення організації. Було озвучено гостру потребу в дисплеях Брайля — спеціальних пристроях, які дозволяють незрячим людям читати тактильним шрифтом усе, що відображається на екрані комп'ютера, та повноцінно працювати (наприклад, приймати дзвінки як диспетчер або вести документацію).

Вартість якісного брайлівського дисплея коливається від 70 до 230 тис. грн. При цьому дешевий пристрій за 70 тисяч є вкрай незручним.

Катерина Шкльода закликала організацію активніше залучати гранти для написання міжнародних проєктів, що дозволить залучати кошти на необхідне обладнання під конкретні робочі місця.

Під час зустрічі активісти нагадали, що безбар'єрність — це не лише звіти посадовців. У місті є серйозні проблеми з реальним функціонуванням елементів доступності:

• Звукові метрономи на установах: їх встановлюють на будівлях, але часто просто не вмикають.
• Озвучені світлофори: системи звукового супроводу на переходах або вимкнені, або працюють неналежним чином, що заважає безпечному перетину дороги.
• Зовнішнє оповіщення у транспорті: система «CityCard» обіцяла зробити зовнішнє озвучування автобусів та тролейбусів для незрячих, але цього досі немає.
• Аварійні ділянки: було озвучено прохання відремонтувати підтоплений та розбитий відрізок тротуару на вулиці Гнідавській, 86, де щодня пересуваються люди з порушеннями зору.

Підсумовуючи зустріч, очільник організації розповів журналістам ВСН, що розмова була конструктивною, проте крапку ставити зарано.

«Зараз я результатами зустрічі задоволений, але з дуже великою обережністю — ми чекаємо на конкретні дії. Я чув уже забагато обіцянок від попередників, а будь-якого чиновника влада з часом псує.

Якщо я скажу, що незадоволений розмовою — це буде неправдою, але тепер слово за діями влади. А наше завдання — нагадувати їм, що ми є і ми працюємо», — зазначив Віталій Ткачук.

Читайте також:

• У Луцьку відбувся концерт для поранених військових «Вібрації відновлення. Оркестр для реабілітації»
• Від мрії дитинства до справи життя: волинянка створила кінний простір для прогулянок і фотосесій
• Від дитячої мрії до служби на кордоні: історія кінолога з Волині Ігоря Домальчука