Героїчно загинув в епіцентрі бойових дій: на Волині попрощалися із добровольцем Андрієм Відніком

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Він назавжди повернувся у рідний Білин, де знайшов свій останній спочинок. Усе село зійшлось, щоб віддати шану Героєві Андію Відніку. До цього із захисником попрощались у Рівному, де він жив зі своєю сім’єю – дружиною та синами, яким зараз 15 та 13 років. Там чоловік розвивав власну справу – був директором будівельної фірми.

Здобув раніше дві спеціальності — «Прикладна математика» у НУВГП та будівельника. Народився Андрій у Білині, пізніше переїхав з батьками до Ковеля, навчався у школі №3,  професійно-технічному училищі. Строкову службу проходив у прикордонних військах Збройних Сил України.  

Андрій був справжнім, справедливим, успішним, жив дуже яскраво. Його називали душею компанії, мав гарний голос і тішив друзів піснями під гітару. Чудовий батько, чоловік, син, друг, керівник для колективу. Історія його життя – дуже достойна, гідна і викликає повагу.  Він змінював країну на краще, дуже  відповідально ставився до усього, чим займався.

Одразу після повномасштабного вторгнення став частиною ДФТГ Рівного. Завдяки своїм лідерським якостям згодом – командиром 2 взводу роти швидкого реагування. Крім того, пройшов навчання з легіонерами. 17 серпня Андрій відсвяткував свій 42 день народження, а наступного дня – був мобілізований.

Воював у військовій частині морської піхоти, був в епіцентрі бойових дій. 19 листопада наш земляк загинув внаслідок стрілецького бою з противником поблизу села Кринки на лівобережжі Херсонщини.

«Смерть на полі бою за свою державу є виявом найбільшого подвигу. Я дякую Андрієві за цей подвиг, дякую його батькам Миколі Андрійовичу, Наталії Степанівні за те, що виховали сина саме таким.  Висловлюю щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять, честь і слава Герою Андрію Відніку!», – сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Про службу в зоні активних бойових дій воїн рідним розповідав мало. Та все ж важко було приховати свої відчуття від людини, з якою пройшов по життю 20 років.

«Андрій ще за часів служби в ДФТГ прагнув бути на полі бою, це була його місія, він готувався до цього. Мій чоловік  пішов на передову командиром штурмової бригади у страшне місце, це я знаю від очевидців.  Він був воїном по життю, який поважав людей і мало говорив про себе.  Дуже боявся залишити у спадок своїм синам війну. Робив усе, що міг і не міг.  Як розповів мені його командир: висоту вони взяли, але ціною власних життів… І знаєте, Андрій інакше померти не міг»,  – поділилась дружина Героя.

Поховали Героя на кладовищі у селі Білин.