Не витримало серце: історія Героя з Волині, який двічі ставав на захист України

Та сталося так, що безжальна смерть забрала життя щирого патріота в рідній домівці, в якій він залишився проживати один, пише Нова доба.

Як розповіла двоюрідна сестра Івана Байцима пані Валентина, її брат народився у Чарторийську і виховувався у звичайній сільській сім’ї. Був молодшим серед чотирьох братів. Після школи подався навчатися у Колківське професійне училище на шофера-тракториста.

Військову строкову службу проходив з 1989 року. У 1991-му закінчив школу прапорщиків автослужби. Коли повернувся до цивільного життя, певний час проживав в обласному центрі, де працював у СІЗО. В Луцьку пробував побудувати і своє подружнє щастя. Зійшовся із жінкою, яка вже мала двох дітей, але сімейні стосунки тривали недовго й Іван повернувся жити на малу батьківщину.

Спершу в селі проживав із матір’ю Тетяною, батьком Володимиром та двома братами – Анатолієм та Сергієм, − розповідає Валентина Іванівна. − Особливих достатків не мали. Згодом батьки пішли у засвіти, не стало і двох братів – один хворів на туберкульоз, інший теж мав якусь хворобу. Ще у нього був рідний брат Юра, який начебто живе у білорусі, але про нього нині мало що відомо. Я бачила його ще коли була маленькою.

У батьківському будинку Іван Байцим залишився один. За характером був спокійним, ні на кого ніколи не тримав образ. Як жили всі разом, то ще мали якесь господарство, а коли чоловік залишився сам, то все позбував.

Після початку російсько-української війни Іван не міг спокійно сидіти вдома і вирішив добровольцем йти захищати нашу українську землю від російської нечисті. Прибувши до військкомату, був мобілізований в лави ЗСУ та брав безпосередню участь у бойових діях в зоні АТО. Під час одного із зіткнень отримав бойову травму та контузію. Маючи певні проблеми зі здоров’ям, в кінці 2015 року був демобілізований із виключенням з військового обліку.

Перебуваючи вдома, офіційно ніде не працював, часом підробляв на пилорамі, інколи виходив на сезонні роботи в місцеве підприємство «Хайберрі».

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, Іван Байцим, незважаючи на проблеми із серцем, поїхав до військової частини і з 22 травня минулого року знову став у стрій, воюючи на передовій. Додому повернувся в кінці листопада минулого року.

«Останні три місяці він проживав у нас вдома, а я допомагала йому робити ремонт у його житлі», − каже сестра Валентина.

За словами старости села Марії Свенти, помер Іван Байцим в рідному будинку внаслідок інфаркту – не витримало серце…

Провести в останню земну дорогу добровольця-захисника і щирого патріота прийшли рідні та близькі, знайомі, інші небайдужі люди. Військові несли труну від батьківського дому до Свято-Успенського храму ПЦУ. Заупокійне богослужіння очолив настоятель маневицького храму Віри, Надії, Любові та їх матері Софії Михайло Мельничук.

Перед прощанням із Героєм на кладовищі слова співчуття рідним та близьким висловили настоятель місцевого храму ПЦУ Анатолій Устимчук, заступник Маневицького селищного голови Володимир Фурманчук, староста села Марія Свента, а також заступник начальника Першого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП Юрій Мізюк, який вручив двоюрідній сестрі Грамоту пошани та скорботи.

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також:

• Хотів вилікуватися і знову йти боронити Україну: Герою з Волині навіки 30
• Рідні довго жили з надією, чекали, вірили в диво: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Мав приїхати у відпустку, а повернувся «на щиті»: захисник з Волині підірвався на ворожій міні