«Кожного з поранених, яких евакуювали, ми довезли в шпиталь живим», - медики волинської бригади

Їх історії розповідають на сторінці бригади у фейсбуці. 

У Миколи 4 онуків, і всі хлопці.

«Не хочуть купити мені онучку», - жартома жаліється щасливий дідусь.

Старший з його синів, як і батько, воює за Україну. Микола дуже гордий усіма 4 своїми дітьми, синами, доньками, і звісно ж, онуками. Каже, найгірше, що з ним сталося за майже рік повномасштабної війни, - це розлука з ними. До великої війни Микола працював у медичному закладі, а наприкінці лютого минулого року разом із трьома кумами-земляками прийшли в військкомат.

Андрій у 2018 покинув навчання в університеті і призвався в нашу Князівську 14 бригаду. Каже, «завжди хотів бути медиком, і армія дала мені таку можливість». День народження у Андрія 23 лютого. День народження минулого, пекельного, 2022 року він не забуде ніколи. І навіть у страшному сні не бажає його повторення. Після Перемоги Андрій збирається на Гаваї, і каже, хтозна, може, там розпочне нове життя.

Тарас у цивільному житті – інженер одного з обласних обленерго. Ще у 2015, проходячи службу під час однієї з хвиль мобілізації, він опанував медичний фах. А в 2022 повернувся в рідну Князівську бригаду, де разом із побратимами рятує життя. Пригадує, як за добу екіпажам евакуаційного відділення доводилося вивозити близько 30 поранених. І найголовніше, каже Тарас, «що кожного з поранених, яких евакуювали, ми довезли у шпиталь живим»…

Ці чоловіки не схожі на янголів. Вони палять цигарки, бувають різкі, іноді лаються.

Замість крил у них автомати, а замість німбів аптечки й евакуаційні автомобілі, здатні вивезти звідти, звідки дороги, здається, немає.

Ці хлопці не схожі на янголів. Бо вони на землі, яка часто перетворюється на пекло. І саме тут вони роблять те, що тільки янголам до снаги...

Читати також: 

• У боротьбі за визволення Батьківщини від рашистської навали, виконуючи бойове завдання, ще 1 грудня на Донеччині героїчно загинув житель села Рудка-Червинська Олександр Валерійович Чирук. Лише майже через два місяці наприкінці минулого тижня захисника зустріли у рідному селі навколішки, освітлюючи його шлях ліхтариками, свічками.
• Волинські танкісти розповіли, як у них служить «Хемінгуей».  
• У лавах волинської бригади з перших днів війни несе службу військовий Лев та його команда, два Олександри і Микола. Вони - рятівники бійців, бо вивозять воїнів з тих місць, що найбільше нагадують пекло.