Пацієнт на підводі, дренаж з презерватива та кілограми золота: історії з Луцької стоматполіклініки

Найпершою, з ким познайомилися журналісти ВСН, була завідувачка відділенням № 1 Луцької міської клінічної стоматологічної поліклініки Ольга Іванівна Гнатюк. На професійному рахунку медикині тисячі пролікованих каналів, поставлених пломб та зроблених реставрацій.

Про свій шлях у стоматологію Ольга Іванівна розповідала з посмішкою та легкою ностальгією, адже в ті часи штатний стоматолог був у кожному навчальному закладі, а про приватні клініки ніхто й не чув.

«Я закінчила Львівський медичний університет в 91-му році і одразу приїхала у Луцьк на інтернатуру. В мене було скерування у Волинську обласну клінічну стоматологічну поліклініку. Зрештою, якраз зараз наша міська поліклініка - це є її правонаступниця. Тобто теперішня поліклініка створилася на основі тієї і весь персонал перейшов автоматично в міську. А цей корпус (на вулиці Степана Бандери, 6, - ред.) як стоматологія був створений у 1992 році. Тут був стаціонар, палати, і лікувалися перші секретарі, владці та, як тепер модно казати, «мажори». Я була призначена лікарем-терапевтом і ось так все життя терапевтом і працюю».

Стати лікарем - стоматологом Ольга Іванівна вирішила змалку, адже мала відмінний приклад: батьків та родичів - медиків. 

«Вся моя родина - медики. Мій тато був головним лікарем Волинської обласної клінічної лікарні. Але, на жаль, дуже рано пішов з життя, у 41 рік. Мама працювала медичною сестрою, рентген-лаборантом. А дядько - стоматологом, напевно, й він повпливав на обрану мною професію. Ви знаєте, я жодного дня за 32 роки своєї праці не пошкодувала про свій вибір. Абсолютно жодного дня».

У 90-ті роки про клініки приватної стоматології люди навіть не мали уявлення, проте у кожній школі та у штаті державних організацій був свій стоматолог.

«В ті часи у кожній школі був лікар-стоматолог, на заводах, фабриках, цю всю структуру ми охоплювали, це була одна команда. Приватних кабінетів не було. Це вже згодом відкрився перший кабінет приватної практики, це було новинкою для людей.

Зараз приватна стоматологія - поширена практика з великим потенціалом, проте, запевняю вас: 90 відсотків власників приватних кабінетів - це наші інтерни у минулому. Ми конкуруємо з ними дуже достойно, послуги надаємо не гірші, а ціни - дешевші. Я завжди була і є вірною нашій державній поліклініці, все своє життя - на одному місці роботи, навіть думки перейти у приватну сферу послуг ніколи не виникало».

Веселих та цікавих історій, пов'язаних з роботою у поліклініці, у Ольги Іванівни немало. Проте, один випадок запам'ятався найяскравіше.

«Коли я працювала на Кічкарівці, приїхав на підводі пацієнт - мужчина. Я його оглянула, але ситуація потребувала хірургічного втручання, тобто він повинен був оформитися в стаціонар та лікуватися там. Проте, цей чоловік навідріз відмовився кудись їхати, тож допомогти йому треба було миттєво. Я на спиртівці нагріла гладилку (ручний стоматологічний інструмент, - ред.), якою проколола гнійний абсцес в ротовій порожнині, аби випустити гній. Але потрібен був дренаж. Його я змайструвала, з чого ви думаєте? З презерватива! Таким чином вийшли з критичної ситуації. В очах того пацієнта я була справжньою зубною феєю». 

Найважливішим у своїй роботі Ольга Іванівна вважає вміння любити людей.

«Якщо ти любиш людей, ти знайдеш себе у медицині. Та і в інших професіях. Це для мене є головним критерієм. Люди, ситуації, клінічні випадки є різні. Але любити їх, мати бажання допомогти - ключове».

Наступною співбесідницею журналістів ВСН стала лікарка - терапевтка - стоматологиня Марія Петрівна Лагода. Медикиню по праву називають «старожилом» поліклініки, адже працює у сфері стоматології уже 45 років.

«Спершу я закохалася не в саму роботу стоматолога, а в цю атмосферу. Білосніжні кабінети, обладнання. Я лікувалася у стоматологині, кабінет та робота якої мене завжди надихали, я зрозуміла, що також хочу працювати в цій сфері.

У травні буде 44 роки, як я працюю, а разом з інтернатурою - це вже 45 років. В 1979 році я закінчила інтернатуру і з 80-го року пішла працювати стоматологом-терапевтом». 

Навчалася Марія Петрівна у Київському медичному інституті, а свій шлях стоматологині розпочала із сільської амбулаторії, в якій до того не було такого спеціаліста. Тож поява вузькопрофільного лікаря здійняла немалий ажіотаж серед місцевих.

«Свою стоматологічну кар'єру я починала з сільської амбулаторії, у Камінь-Каширському районі, селі Черче. В перший робочий день я побачила в коридорі величезну чергу. Питаю: до кого це? Чую у відповідь: до стоматолога. Думаю, крок вперед чи назад? І ступила крок вперед, так і почалася моя діяльність.

Через 4 роки мене перевели до Волинської обласної стоматполіклініки, пізніше 6 років працювала на заводі ЛПЗ, стоматологом - терапевтом. Він був новостворений, багато людей, тож працювати було нелегко. Згодом я стала завідувачкою відділення на проспекті Волі, де пропрацювала 21 рік».

З 1999 року Марія Петрівна відповідала за стажування інтернів, тож про навчання молодих спеціалістів знає немало.

«Всі колишні інтерни, які зараз працюють в сфері стоматології, імена яких широко відомі у Луцьку, які мають свої кабінети, - це наші вихованці. Вони навчалися у нас, ми давали їм основу практичних знань та навичок. Я завжди любила дисципліну, цінувала відповідальність, так і вчила інтернів, тому що так вчили нас, це є основа.

Зараз дуже приємно чути: гарний ортодонт, гарний терапевт, гарний хірург, а це все імена моїх дітей, я так їх називала, моїх інтернів».

Після розмови з Марією Петрівною, журналісти ВСН вирушили на 3 поверх стоматполіклініки, в ортопедичне відділення. Тут уже понад три десятка років працює сташий зубний технік Микола Сергійович Мойсік.

Рішення пов'язати своє життя зі стоматологією Микола Сергійович прийняв після служби в армії.

«Такий вибір я зробив свідомо, у 20 років, коли повернувся з армії. Вступив до Львівського медичного училища, а по закінченню навчання почав працювати у поліклініці на проспекті Волі, 39. Проте, вже через місяць мене перевели у так зване «золоте відділення», що розташовувалося на вулиці Ярощука, у приміщенні теперішнього краєзнавчого музею. Там виготовляли золоті коронки». 

«Золоте відділення» згодом перенесли у поліклініку на Степана Бандери, 6, проте попит на такі послуги поступово почав зникати.

«З приміщення на Ярощука, де я пропрацював 3 роки, всі величезні сейфи з золотом та відповідної технікою перенесли сюди. Але після 90-их років популярність таких коронок пішла на спад. В той період було статусно мати золоті зуби, а в роботі з цим металом потрібно було бути дуже скурпульозним, всі обрізки ми здавали на вагу, це контролювалося. Згодом золото як метал у стоматології віджив своє, з'явилися інші матеріали».

Микола Сергійович виготовляє не тільки металеві та керамічні коронки, а й популярні зараз вініри.

«У місяць в середньому виготовляю близько 50 коронок. Стосовно ж вінірів - я проходив спеціальне навчання, аби виготовляти їх. Вони користуються неабиякою популярністю, та й вартість вінірів у нашій поліклініці дуже демократична. Насправді, це гарне рішення для багатьох стоматологічних проблем, а не лише естетика.

Один вінір зазвичай ніхто не виготовляє. Їх виготовляють парну кількість, мінімум 2 і далі 4, 6, 10, 20. Залежно від того, що людина хоче отримати в кінцевому результаті. Процес виготовлення вінірів займає близько 10 днів».

Старший зубний технік вважає, що вахливим у роботі є спілкування з колегами, адже це обмін досвідом та нові професійні знання.

«Раніше після училищ до нас приходили на стажування багато майбутніх стоматологічних техніків. А зараз дуже приємно зустрічати цих людей, які вже працюють в тому ж напрямку. Радісно, що не даремно витрачали свій час, навчаючи їх.

Є випадки, коли, спілкуючись, розумієш, що людина тебе переросла на професійному рівні, і ти вже отримуєш нові знання для себе. Ми багато спілкуємося з зубними техніками, обмінюємося досвідом, радимося, консультуємо один одного, тоді й робота виходить достойна».

За роки своєї праці Микола Сергійович виготовив десятки тисяч протезів та коронок.

ФОТО: Роман Домбровський

Видання ВСН щиро вітає з професійним святом колектив Луцької міської клінічної стоматологічної поліклініки та усіх причетних. Зичимо міцного здоров'я, терпіння та наснаги у непростій роботі, вдячних пацієнтів та безліч білосніжних посмішок довкола.

Читайте також:

• Чи видаляти зуби мудрості і скільки це коштує у Луцьку? Відповідь стоматологів
• «Дав дідусеві слово, що піду його стопами»: як на Волині працює сімейна «Стоматологія Єрмакових»
• У місті на Волині медикам боргують 10 мільйонів