Вишиванки волинської майстрині носять у США та Вірменії

Про це пише газета Нове життя. 

А ось Ольга Данилівна найбільше полюбляє вишивати гладдю. Хоча в її творчому арсеналі є й роботи хрестиком. Чого тільки не створили руки цієї вправної жінки! Очі просто розбігаються від різнобарвної краси. Є і рушники, й наволочки, і простині. Основне ж місце займають вишиванки, які згаптувала Ольга Некоз не лише для рідних. Поїхали її роботи навіть у Сполучені Штати Америки та у Вірменію.

Щодо останньої країни, то волинянка добре пам’ятає цю історію, хоч із того часу збігло чимало часу 

«Я в Очакові тоді була на сезонних заробітках. Дівчата ввечері йдуть на танці, а я залишаюся вдома й усе вишиваю. От так уже тяжіє моя душа до цієї справи, що миліша вона навіть за гуляння була. А якось прийшов із моїми подружками до нас хлопець із Єревану. Як побачив простиню, вишиту гладдю, то відразу сказав, що забере її для мами у Вірменію. Так і зробив, купив її в мене», – пригадує Ольга Данилівна.

Зізнається жителька Судча, що полотно, голку і нитки завжди возила із собою, куди б не їхала на заробітки. То вже й не в дивину, що вдома вона теж не розлучається із рукоділлям. Попри те, що в господарстві праці завжди вистачає, на роботі теж клопоти є (трудиться жінка у сільському закладі культури), Ольга Некоз чи не щодня знаходить час і для вишивання. Навіть коли були проблеми з електропостачанням, теж не полишала цієї справи. 

«Ліхтарика увімкну – і є мені світло. Можна вишивати. Хоча я цьогоріч вигаптувала небагато: сорочку та два рушники», – скромно розповідає жінка.

Вишиванки Ольги Некоз просто-таки вражають різнобарв’ям суцвіть та унікальністю узорів. То все тому, каже рукодільниця, що в основному малює ці квіти на полотні жителька Судча Анастасія Данилік. А вже потім Ольга Данилівна підбирає кольори й вишиває. Як результат – ваблять погляд казкові квіти, неповторні та оригінальні. Тож не один замилується від споглядання на цю красу: як у домівці Некозів, так і коли рідні вишивальниці одягають вигаптувані нею сорочки чи плаття. Наприклад, донечка Марійк на сцені виступає саме у сукенці, яку їй створили дбайливі руки неньки.

«Вишивання заспокоює. Ото буває, надивлюся новин про війну – і так тривожно на душі стає. Але візьму голку до рук, почну виводити узори й хоч на трохи відволікаюся. Бо ж так хочеться, аби нарешті настав мир і спокій у нашій Україні. Тоді зможу знову зібрати свої вишивки, завезти на чергову виставку, які відбувалися в мирний час у Любешові, заспівати зі своєю сім’єю та колективом. Щиро вірю, що так невдовзі й буде», – каже талановита наша землячка. 

Автор - Наталія Муха.

Читайте також: 

• На полі вся родина: учасник АТО на Волині організував бізнес на полуниці
• За кілограм ягід з Іспанії просили 700 гривень: скільки коштує черешня на луцькому ринку
• Із злиднів до великого бізнесу: у селі під Луцьком збирають по 100 тонн полуниці на день