Мріяв про трактор і весілля: історія загиблого на війні Героя Мар’яна Бабарики з Волині

Спогади про молодого Героя опублікувала Локачинська газета «Селянське життя».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, резервіст першої черги Мар’ян Бабарика одразу прибув до територіального центру комплектування. Мобілізували його 24 лютого 2022 року. Бойові завдання виконував у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. У своєму підрозділі був номер обслуги гранатометного взводу механізованого батальйону.

В сім’ї Бабарик було шестеро дітей. Мар’ян народився одним з останніх. Простий сільський хлопчина. Не високого зросту, худорлявий. Мухи не образив, як то кажуть. Але коли постало питання захисту країни – не ховався, а проявив мужність. Саме такі хлопці своєю кров’ю тепер пишуть сучасну історію України.

Мама Героя Раїса Бабарика нині згадує сина тільки з найкращої сторони. Був добрим, спокійним і дуже працьовитим, каже вона, мав багато планів і вірив, що все ще попереду.

– Про нього в Загорові ніхто погано не відгукнеться. Роботи не боявся. І вдома все допомагав по господарству, і на підробітки до фермера в сусіднє село ходив. Не сидів на шиї, хотів завжди свою копійку мати. Як батько помер, то він ще зовсім малим був. Мусив на свої сили розраховувати. Відразу після закінчення школи підписав контракт. Був в АТО. Понюхати пороху випало в Донецькій області. Фотографії нам завше скидав у військовій формі. А як росія напала, то сина вже на другий день забрали. Пам’ятаю, прийшов тоді з військкомату і каже: «Мамо, збирайте сумку». Потім передзвонив вже з поїзда. А я сиджу і плачу, бо ж не знаю, де завтра опиниться, – ділиться сокровенним Раїса Юріївна.

Рідним з фронту телефонував не часто, бо ж тримати позиції випало на найгарячішому Донецькому напрямку.

Ненька Героя пригадала, як під час чергової розмови син попередив, що тиждень взагалі може не виходити на зв'язок: «Ми з дітьми дуже тоді переживали. І не дарма… «Нема вашого Мар'яна, попав під обстріл і загинув» – повідомив телефоном хтось з військових. «Як нема, не може такого бути… Недавно казав, що як повернеться з позицій, то у відпустку приїде. Їх обіцяли додому на трохи відпустити за те, що ворожого дрона збили», – сказала я тоді у відповідь».

На очах матері досі не висихають сльози. Душа болить, як згадує, про що мріяв її син: «Як з фронту повернеться, планував трактора купити, ремонти в хаті скрізь поробити. А ще хотів розписатися зі своєю дівчиною».

Читайте також:

• Загинув, коли повертався з бойового завдання: історія молодого воїна з Волині, якого вбив ворожий дрон
• Молодшій донечці виповнилося всього два тижні: повертаючись у військову частину, захисник з Волині загинув в аварії
• На пакеті з тілом був напис з його особистими даними: загиблий Герой з Волині Анатолій Янчук вісім місяців вважався зниклим безвісти