«Намальована надія»: ветеранка війни з Луцька презентувала колекцію суконь
Ветеранка війни Алла Сенченко представила у ВНУ імені Лесі Українки колекцію суконь «Намальована надія», ескізи якої створювала під час перебування в російському полоні.
Журналісти ВСН побували на події, тож ділимося почутим та побаченим.
18 грудня, у четвер, у стінах факультету психології ВНУ відбулася презентація першої колекції одягу ветеранки війни Алли Сенченко.
Дійство поєднало елементи психології, театру, поезії та моди й було присвячене темі ресурсності та стійкості людини в умовах війни. Організатори зазначили, що подія має безпосередній зв’язок із психологією, адже демонструє приклад того, як пережита травма може трансформуватися у джерело внутрішньої сили та відновлення.
Хто така Алла Сенченко
Алла Сенченко — родом із Луцька. Вона служила у війську з 2018 року, виконувала бойові завдання в зоні ООС. У перші дні повномасштабного вторгнення знову повернулася до лав Збройних сил України. У травні 2022 року під час оборони Лимана потрапила в російський полон.
Рідні дізналися про її полон після того, як упізнали жінку на відео, опублікованому в YouTube. На очах Алли російські військові розстріляли двох її побратимів.
У полоні вона перебувала 8 місяців і 11 днів. Звільнили Аллу Сенченко 4 лютого 2023 року в межах обміну полоненими. Станом на червень 2024 року вона проходила службу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на Волині.
Ескізи — зі стін камери
Історія створення колекції «Намальована надія» особливо зворушує. Під час перебування в одному з місць утримання, коли військовополонених залишали самих, Алла малювала ескізи суконь просто на стіні — шматком віддертої штукатурки. Після цього стирала зображення, аби їх не побачили конвоїри.
За словами ветеранки, у полоні вона також працювала за швейними машинками — російські військові залучали полонених до роботи. Цей процес мав для неї подвійне значення.
«Це було двояке відчуття. З одного боку — примус, з іншого — ресурс. Я настільки абстрагувалася, що це давало передишку і зберігало енергію.
Тканини я завжди любила ніжні — приємні до тіла, м’які. У військовій формі, на жаль, вибору немає», — розповіла Алла Сенченко.
Від «Ігор Нескорених» — до власної колекції
Сукні для колекції дизайнерка кроїла та шила вдома, на власному обладнанні. Поштовхом до створення першої колекції стали «Ігри Нескорених».
«На змагання я пошила сукню, взяла її з собою і продала на аукціоні. Її купив капітан для своєї доньки. Це була біла сукня з вишивкою, яка поїхала до Канади. Після повернення додому я захотіла створити колекцію для мам військових, але через навчання бракувало часу».
Алла Сенченко також розповіла, що є професійною швачкою четвертого розряду. За її словами, тканина для одягу має бути м’якою, приємною на дотик та екологічною, хоча знайти таку нині непросто.
Показ у бібліотеці університету
Моделями під час показу стали студентки університету, подруга Алли — Оксана Фролова, а також фахівчиня з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб комунальної установи «Хаб ветеран» Світлана Хмелінчук. Організувати показ у приміщенні бібліотеки волинського вишу допомогла наукова керівниця Алли, доцентка кафедри загальної та клінічної психології ВНУ імені Лесі Українки Алла Мудрик.
Алла Сенченко додала: згодом планує пошити колекцію для мам військових, котрі достойні цього, адже виховали синів-захисників.
Читайте також:
- «На очах розстріляли хлопців, а мене роздягнули», - звільнена лучанка Алла Сенченко про жахіття російського полону
- «Я розповіла свою історію життя, і весь зал встав, довго аплодував», - експолонена з Луцька про участь в Іграх нескорених
- Військова, яка пережила російський полон, нині працює у луцькому ТЦК