Навчав синів всьому, що знав сам: спогади про бійця з Волині Анатолія Косіка

Народився в с. Здомишель Ратнівської громади 5 квітня 1974 року, там же здобув середню освіту, одружився та проживав у мирному житті. Виїзди закордон були основним способом заробітку, щоб утримувати сім’ю, – пишуть у фейсбуці Янголи на щиті. Ратне.

Анатолій був трудолюбивим, тому брався за будь-яку роботу. Мав багато зацікавлень, однак найбільше душа лежала до виробів з дерева. Освоював ремесло сам та навчав синів.

З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, добровольцем, без жодних вагань і сумнівів, став на захист держави. Служив у 1 відділенні кулеметного взводу 3 механізованого батальйону військової части А4712 у званні сержант.

2 листопада Анатолія провели в останню дорогу та поховали в рідному селі Здомишель.

«Тато був щирою, доброю, самовідданою людиною, майстром на всі руки. Сім’я для нього була понад усе. Завжди підтримував у скрутні моменти, поруч із ним навіть сама безнадійна ситуація була дрібницею. Завжди і всім поспішав на допомогу. Навчав синів всьому, що знав сам. На початку війни, знаючи що син перебуває на передовій, відразу записався добровольцем. Як справжній батько, мав за ціль змінити його на позиціях і вберегти, жертвуючи собою…На жаль, найвищу ціну вже заплачено…».

В Анатолія лишились дружина, двоє синів, мама та брати. Невимовний жаль, оповив серця рідних, адже вони втратили, не просто годувальника, з життя пішов надійний, люблячий, чуйний та сміливий чоловік, тато, син і товариш.

Читайте також:

• Виховував двох синів і доньку: дружині загиблого військового з Волині вручили його посмертну нагороду
• Спочиває поруч із товаришем: минає рік від дня загибелі 27-річного бійця з Волині
• Перед загибеллю врятував трьох побратимів: історія прикордонника з Луцька