«Мамо, навіть не відмовляйте мене»: 25-річний воїн із Волині загинув під час бойового завдання на Донеччині

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Його мама Наталія Іванівна розмовляла із сином ще напередодні ввечері. «Завтра їду «політати», тож на зв’язку не буду», – попередив він. Сашко був у протитанковому взводі, проте мав досвід у керуванні дронами, тож його і того дня залучили до бойової розвідувальної операції. Тією дорогою на бойове завдання їхали уперше. Олександр, мабуть, вже подумки літав у височині своєю «пташкою», коли під заднім колесом автомобіля здетонувала міна.

Про останні хвилини життя свого дорогого хлопчика ненька дізналась від водія тієї машини Артема, який вижив. Загинуло троє військовослужбовців, серед яких і її Сашко.

Під вечір п’ятого грудня у кабінеті сільської старости сіл Тоболи та Старі Червища Наталії Балик пролунав тривожний телефонний дзвінок, а незабаром їй принесли сповіщення про загибель сина. Перед очима розпливлись слова, з-під ніг кудись пішла земля, а вечірні сутінки за вікном враз стали темною ніччю. Цю темряву розсікало світло автомобіля, яким відразу кинулась добиратись до Дніпра разом із рідними.

Майже два місяці чекали результати тесту ДНК. І ось 21 січня полеглого воїна навколішки зустрічали односельчани та жителі прилеглих сіл, а наступного дня сотні людей проводжали Героя в останню земну дорогу.

– Коли розпочалась повномасштабна війна, Сашко був у Німеччині, – вертається у минуле Наталія Іванівна. – Працював, допомагав перевозити біженців від кордону. А на початку березня дзвінок: «Мамо, не сердіться, я вже в Україні. Біля військкомату». Він не служив в армії, мав певні проблеми зі здоров’ям. Його тоді не взяли, тож влаштувався на роботу в Луцьк.

А вже у червні знову дзвінок: «Мамо, навіть не відмовляйте мене, я йду захищати нашу землю. Чого чекати, треба ще щоб мене навчили». У нього не було слів «я не можу» чи «не вмію». Будучи за кордоном, навчився робити євроремонти, працював у саду – здобув знання по догляду за фруктовими деревами. Йому навіть із Польщі надіслали саджанці, вони вже ростуть. Саша планував зайнятись садівництвом. У синочка було багато задумів та планів…

А ще Олександр дуже любив фотографувати, для цього навіть купив дрона. З висоти пташиного польоту краєвиди були надзвичайні. Маючи спеціальну професійну освіту, легко самостійно здобув навички оператора дрона.

Після занять у навчальному центрі, місячної підготовки у Великобританії, в складі протитанкового взводу був направлений на Харківщину.

– «Я на роботу в поле», – дзвонив Саша і я розуміла що то за робота, – розповідає Наталія Іванівна. – Якось зателефонував, що потрібен дрон, тож ми йому передали. Він добре навчився ним керувати. А того дня його попросили із розвідки, щоб він виїхав із ними на завдання…

Невимовно болить материнське серце від страшного болю, неможливо змиритись із важкою втратою двом сестрам загиблого, рідним. Та, знаючи Сашу, вони розуміють: він не міг інакше, як тоді на Майдані у 2014, коли відстоював у Києві справедливість.

«Ми пам’ятатимемо його Героєм», – звучало на похоронах з вуст настоятеля маневицького храму Віри, Надії, Любові та їх матері Софії отця Михайла. Велика вдячність за такого сина, щирі співчуття линули від секретаря Прилісненської сільської ради Павла Мельничука, представника Першого відділу (смт Маневичі) Камінь-Каширського РТЦК та СП Ігоря Ткачука.

Зраненою пташкою припадала до домовини сина мати, низько вклонялись, прощаючись із воїном, рідні, близькі та друзі, односельчани, бойові побратими. На вишитому рушнику височів весільний коровай, який гіркими сльозами омило небо, оплакуючи разом із присутніми ще одного вірного та мужнього захисника України…

Щирі співчуття родині Воїна. Вічна слава та шана Герою!

Олена БИЧКОВА

Читайте також:

• Після двох важких поранень повернувся у стрій: Герой з Волині загинув напередодні запланованої операції
• Дружина знайшла в інтернеті фото, на якому впізнала чоловіка: Герой із Волині понад 3 роки вважався зниклим безвісти
• Захисник з Волині пройшов війну, рятував побратимів, а серце раптово зупинилося у рідному місті