Утримував позиції, повернутися з яких живим було майже неможливо. Історія полеглого Героя з Волині Петра Солодухи

Спогадами про Героя поділилися у Шацькій селищній раді. 

Петро Солодуха народився 23 жовтня 1975 року в селищі Головне Ковельського району. Закінчив місцеву школу, відбув строкову військову службу у десантних військах. В 1998 році одружився з дівчиною Наталією з Шацька, в подружжя народилося двоє синів: Ростислав і Артем. Працював різноробочим, їздив на тимчасові заробітки.

У Шацьку довелося працювати в будівельних магазинах, на складі. Крім того, Петро Солодуха у вільний від основної роботи час займався євроремонтами і був у цій сфері справжнім професіоналом, якому довіряли і якого поважали. Захоплювався риболовлею в будь-яку пору року.

З перших днів повномасштабної війни Петро Солодуха добровольцем став до захисту України. Спершу ніс службу в роті охорони 4 відділу Ковельського РТЦК та СП, потім боронив Україну на Донеччині, Харківщині. Воював у найгарячіших точках фронту, залишаючись вірним присязі, побратимам і своєму народові. Без гучних слів і страху, часто ризикуючи своїм життям, він гнав ворога з нашої землі.

«Хто, як не ми?», «Якщо не ми виб’ємо ворога, то це доведеться робити нашим дітям»… Воїн часто повторював ці фрази. І це були не просто слова, він і побратими реально взяли на себе відповідальність за майбутнє країни.

Під час телефонних розмов з рідними і коротких відпусток Петро не любив розповідати про війну. Роки військової служби змінили його характер, його поведінку і життєві цінності. Війна навчила його розставляти пріоритети з точністю людини, яка знає справжню ціну кожної хвилини. Він вважав своїм першочерговим завданням боронити від рашистських окупантів Україну, громаду, свою сім’ю, дітей і всіма силами виборював для них життя під мирним небом.

«В останню свою відпустку він був нервовим, не міг спати і постійно рвався на передову до своїх хлопців. Він відчував, що, можливо, ми бачимося з ним востаннє. Так і сталося – Петро отримав наказ утримувати позиції, повернутися з яких живим було майже неможливо», – згадує дружина воїна Наталія.

26 січня 2025 року біля села Першотравневе Куп’янського району Харківської області Петро Солодуха загинув під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Додому захисник повернувся «на щиті». На Алеї пам’яті Героїв під час громадянської панахиди з загиблим попрощалися його рідні, друзі, побратими, жителі Шацька, помолилися за упокій душі Героя священники Шацького деканату ПЦУ.

30 січня Героя відспівали у Свято-Михайлівському храмі. Поховали захисника з військовими почестями на селищному кладовищі.

Вічна і світла пам’ять Герою, який до останнього подиху захищав Україну!

Читайте також: 

• Менша донька народилася за півтора місяці після його смерті: історія волонтерки з Волині, яка пережила загибель чоловіка-військового
• «Побратимам забракло кількох метрів аби забрати тіло мого чоловіка». Спогади про полеглого Героя з Волині
• Майже рік вважали зниклим безвісти - історія полеглого бійця з Волині Богдана Марчука