Після загибелі брата на війні лучанка створює атласні квіти, які ставлять на могилах військовослужбовців

Катерина розповіла, що працює помічницею вихователя у дитячому садочку — букети робить у вільний час. Це заняття, говорить, допомагає їй чекати чоловіка з фронту, пише Суспільне.

"Я собі включаю на фоні якийсь фільм і сиджу. Тим більше, коли чоловік не на зв’язку, я дуже "включаюсь" в таке заняття, дуже відволікає", — каже майстриня.

 

Катерина Нижник розповідає, що її чоловік служив в АТО в 2015 та 2016 роках. За час повномасштабного вторгнення у 2023-му році був також мобілізований. На даний час перебуває на Куп'янському напрямку, вже третій рік. Востаннє він був у відпустці майже рік тому, у червні 2025 року. Є син, зараз йому 11 років, коли батько пішов на службу в АТО, йому було лише пів року.

"Відпустки дуже рідкі. Коли чоловіка забрали в АТО, сину було тільки пів року, він ще нічого не пам'ятав, малесенький був, але дуже нам тата не вистачало. На сьогоднішній день він все розуміє, чекає тата, коли він приїде", — говорить Катерина Нижник.

Жінка розповідає, що коло спілкування родини — це всі військові: чоловік служить, два куми служать, двоюрідний брати Андрій загинув, ще один брат повернувся з війни з інвалідністю — без обох рук.

Андрій Приходько родом із села Кошатів Рівненської області. Його мобілізували в 2024 році, коли йому було 40 років і 11 січня 2025 року він загинув на Курському напрямку, розповідає Катерина Нижник. Двоюрідний брат служив в десантно-штурмових військах.

"Прийшло сповіщення для його дружини. Нам подзвонили і 17-го числа його привезли додому. Дуже важко було, бо це не тільки мамин племінник, мій брат, а так само її похресник. Ми з ним росли. Було важко, коли його не стало", — говорить Катерина Нижник.

 

Катерина каже, що свій перший букет з атласних квітів хотіла зробити саме загиблому брату.

"Я хотіла великий. Великого на той час я не змогла замовити, того я вирішила зробити його сама. В інтернеті почала дивитись відеоуроки, сама пробувати. Ні в кого нічого не питала, все з інтернету", — розповідає майстриня.

 Жінка каже, що перші букети робила довго. Нині вже наловчилась. На виготовлення однієї квітки витрачає 20 хвилин. Її композиції говорить: оригінальні, вони, на відміну від дешевого пластику, довше зберігають свій вигляд, не бояться вітру, дощу, снігу, тримають свою форму.

Найголовніше, додала Катерина Нижник, коли робить квіти, згадує ту людину, думає про неї з добром і сум відходить, а зароджується почуття вдячності в серці, що ця людина була в житті.

Анна Глущук

Читайте також:

• Чоловік нею б пишався: вдова загиблого бійця відкрила бізнес з пошиття одягу в Луцьку
• Народила сина через чотири дні після загибелі чоловіка: історія вдови Героя Олександра Новосада з Волині
• «Лоза мене обрала сама»: інтерв’ю з майстринею з Луцька, яка відроджує давнє ремесло