Поет з Волині отримав міжнародну премію імені Леонардо да Вінчі

Для самого Ігоря Павлюка, як зізнався він у коментарі ВСН, це було цілковитою несподіванкою, адже він не подавав свою кандидатуру на цю премію. 

«Одного вечора мені зателефонували і запитали, чи не проти я отримати премію імені Леонардо Да Вінчі. До слова, а я дивився напередодні фільм про Леонардо да Вінчі, тож це було якось символічно, і я погодився, хоча до цього відмовився від багатьох літературних премій», - розповів ВСН Ігор Павлюк. 

До слова, Ігор Павлюк  — лауреат Народної Шевченківської премії («Залізний Мамай»), літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної Швейцарської літературної Премії та багатьох інших. Він є членом англійського ПЕН-клубу, Асоціації європейських письменників.

Як відзначив Ігор Павлюк, поетом себе відчув у шість років, коли вперше закохався. А вже у 18 років почав зі світом ділитися своєю поезією і робить це уже 39 років. 

«Ігор Павлюк — поет невичерпної сили, в таємничій поліській душі якого дивним, майже містичним чином відлунюють буйні степові голоси незабутніх Миколи Вінграновського і Валерія Іллі. Я став читати Ігоря Павлюка з часу публікації його поезій в журналі «Основа». Валерій Ілля тоді передрікав поетові велике майбуття. Не помилився», так писав про нього Павло Загребельний.

З під пера Ігоря Павлюка уже вийшло понад 60 книг. Значна частина з них перекладені іншими мовами і побачили світ за кордоном. Творчість українського автора також підтримав нобелівський лауреат із літератури Мо Янь. Він навіть написав передмову до однієї із книг Павлюка.

У всесвітній День поезії цитуємо вірш Ігоря Павлюка «Поет». 

Розхристане серце.

Штани протерті.

Полинно в очах блискучих,

Затаєна радість чекання смерті –

Що може бути «кручє»?

Там – сите і спите життя селянське,

Десь он рабіють базари.

Тут істина п’яна на денці склянки

Чекає Божої кари –

За те, що снилася злим поетам

(Поетів добрих немає...),

За те, що вірила тим газетам,

Які президент читає.

Господь милосердний –

Простить бідаці:

Він все, бідний, бачить наскрізь.

У цвіті рожевім колюча акація –

Образ поета наразі.

Поранений голос,

Сорочка рвана.

Медово-червоний присмак...

І – шлях, наче Лета

З міського крана –

Його поведе у присмерк.

А потім, пізніше,

Роки відверті 

Минуть – 

А воскреснуть 

Віршем.

Полинне світло його безсмертя –

Що може бути крутіше?

Читайте також: 

• Штучний інтелект «оживив» відому письменницю Лесю Українку, яка жила на Волині
• Львівський театр Леся Курбаса покаже у Луцьку виставу за поезією Богдана-Ігоря Антонича
• Аплодували стоячи: у Луцьку Сергій Жадан презентував свою книгу і збирав гроші на ЗСУ