Покарання за непокору та дезертирство: що думають волинські військові про скандальний закон

Проте прийняття цього закону викликало певну критику та невдоволення частини військовослужбовців, а головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний підтримав ініціативу, заявивши, що це необхідність в умовах війни.

Видання ВСН вирішило поцікавитися, що з цього приводу думають військовослужбовці з Волині.

Військовослужбовець 68-ої окремої єгерської бригади з Волині Сергій Адамчук: 

«Ключовим фактором перемоги України над Росією є високомотивовані військовослужбовці ЗСУ. Все решта - похідне. Означені в законопроєкті обставини не є визначальним для підтримки високого рівня мотивації військовослужбовців. Вони лише сприятимуть нагнітанню ситуації серед військових, де кожен тримає в руках зброю. Завжди треба думати. 

Прихильникам законопроєкту варто зі зброєю в руках спробувати захищати Україну на передовій. Лише після цього вони матимуть моральне право приймати законодавчі санкції щодо військовослужбовців, які десятий місяць безвилазно стоять на передовій незалежно від погодних умов, щодня бачать смерть та поранення побратимів, з інтернету спостерігають за тим, що твориться в громадсько-політичній та бізнесовій сферах. Таке враження, що для декого в нашій країні війна вже закінчилася. Також, не дуже додають бажання захищати країну дії місцевої влади, яка руйнує в угоду власному его бізнес в якому ти працюєш.

Чи буде куди повертатися людям, які сьогодні захищають свободу на передовій, після перемоги? Це ті ключові питання над якими сьогодні варто працювати законотворцям».

Інструктор з першої психологічної допомоги та відновлення, санітарний інструктор медичного пункту військової частини А7062, молодший сержант ЗСУ Олександр Пирожик:

«Я не експерт у військовій справі, але як військовослужбовець підтримую думку Валерія Залужного, що цей законопроєкт допоможе нам швидше виграти війну. На жаль, у нас дійсно немає часу на затяжні дискусії, бо йде кровопролитна екзистенційна війна на виживання: якщо не ми їх, то вони нас.

Особливість взаємовідносин у ЗСУ побудована за принципом «єдиноначальності», і саме дотримання цього принципу гарантує військову дисципліну, ефективне керівництво та виконання бойових завдань, без чого військові перемоги неможливі. Вимоги статутів ЗСУ в жодному випадку не можуть оспорюватися: в умовах воєнного стану щодо військовослужбовця, який не виконує наказ і становить загрозу іншому особовому складу, командир має право навіть застосувати табельну зброю - і це цілком законно.

В умовах воєнного стану не прийнятно, щоб за пряме невиконання наказу командира (якщо, звісно, він не є злочинним) можна було уникнути кримінальної відповідальності. Або щоб корумпований суддя десь далеко від окопів під формальними приводами міг виправдовувати військове правопорушення. Навіть адміністративне, наприклад, пиятику. Невиправдано, коли за пиятику суд може одному призначати усне зауваження, а іншому за те саме - 7 діб арешту/гауптвахти. Такі підходи необхідно змінювати, якщо хочемо викоренити з Сил оборони це запозичене від окупанта зло, якого слід позбутися разом із ним. Після Перемоги - скільки кому заманеться.

Разом із тим, як юрист і науковець, не можу погодитись із «тоталітарною», на мій погляд, домінантою, що посилення покарання за військові кримінальні правопорушення має не передбачати жодних винятків щодо, до прикладу, неможливості призначення покарання, меншого за нижню межу. Цим самим ми фактично нівелюємо один з основних принципів юридичної науки - право на виправлення судової помилки, допущеної у першій інстанції. У цивілізованих країнах із цих мотивів скасували смертну кару як найвищу міру покарання. Адже траплялися випадки, коли після судових рішень страчували невинних осіб, а вже після страти виявлялися нововиявлені обставини, які мали б змусити суд винести виправдальний вирок, або щонайменше відмовитися від найвищої міри покарання.

Не хотів би, щоб після підписання такого закону з'явилося щось на кшталт «розстрільних трійок», або ж був встановлений диктат державної або військової влади стосовно військовослужбовців солдатського чи сержантського складу, які з певних причин не знають або не мають змоги себе юридично захистити. Для таких випадків у юриспруденції існує як мінімум термін «як правило», який у неординарних випадках може передбачати виняток із загального правила.

Отже, я - за посилення юридично обгрунтованої відповідальності за військові кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану. Але, на мій погляд, закон може бути підписаний і вступити в законну силу лише з урахуванням тих зауважень, яких не можемо відкинути, не ризикуючи при цьому втратити підтримку цивілізованого світу".

Командир третього батальйону першої окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна Ігор Лапін:

«Проблема навіть не в самому законопроєкті і його недолугості, а в принципах конституційної рівності всіх перед законом. Якщо в період воєнного стану скасовувати можливість пом'якшення відповідальності лише для військових, поняття рівності перед законом нівелюється. Справедливим було б призупинення дії цих статей на період воєнного стану. Ось в чому суть проблеми. Колаборанти, грабіжники, крадуни й вбивці мають це право, а військові відтепер - ні».

Колишній «айдарівець», військовослужбовець з Луцька Юрій Гучак:

«Цей закон - жесть. Таке враження, що ті, хто його просуває, працюють в інтересах ворога».

Військовослужбовець, депутат Луцької міськради Юрій Моклиця:

«Я не читав повністю закон, та й не володію достатньою інформацією про стан справ в інших підрозділах, тому остаточну думку скласти важко. Але не думаю, що прийняття цього закону критично вплине на стан справ в армії, як в гіршу, так і в кращу сторону. Будуть точкові ситуації, не більше. Бо цінність закону не в тому, що в ньому написано, а в здатності його реалізувати. Особисто я не збираюсь самовільно залишати частину й не виконувати чийсь наказ».

Військовослужбовиця з Волині Майя Москвич:

«Підтримую думку Залужного, в армії має бути дисципліна».

Військовослужбовець ЗСУ Андрій Поліщук:

«Процитую одного хлопчину - Олексія Цимбалюка, який усе написав про цей закон».

Нагадаємо, що Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний виступив на підтримку законопроєкту №8271, який нещодавно ухвалила Верховна Рада. Зокрема, він вказав на те, що закон передбачає посилення кримінальної відповідальності для військових, зокрема, за самовільне залишення військової частини, місця служби чи поля бою, дезертирство, непокору і невиконання бойових наказів.

Зазначимо, що 15 грудня на сайті петицій Президента України зареєстрували петицію аби ветували закон №8271 щодо посилення покарання військовослужбовців.

Станом на 22 грудня її підтримав 34 941 українець. Наразі вона знаходиться на розгляді.