Поляки встановили пам’ятник загиблому бійцю з Волині Богдану Щербику

7 жовтня на могилі загиблого 26-річного Героя Богдана Щербика на цвинтарі в Усичах відкрили пам’ятник, встановлений поляками.

Про загиблого військовослужбовця пише двотижневик «Волинський монітор».

Символ

Історію Богдана Щербика ми розповідали нашим читачам. Багатьох поляків вона зворушує: українець із Волині, дивлячись в очі смерті, попросив матір, щоб та поставила на його могилі поруч з українським прапором польський.

Як зазначив ініціатор встановлення пам’ятника Даріуш Волосюк, ця передсмертна воля Богдана Щербика зробила його символом примирення між Польщею та Україною.

7 жовтня на цвинтарі в Усичах було людно. Односельчани й родина Богдана, його українські й польські друзі, а також фундатори нагробка зібралися тут, аби вшанувати пам’ять Героя.

Поляки встановили пам’ятник загиблому бійцю з Волині Богдану Щербику

Панахиду й освячення надмогильного пам’ятника відправило духовенство Іоанно-Богословського деканату Волинської єпархії Православної церкви України. До нього долучилися священники Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні.

Почесну варту неслo Козацьке стрілецьке братство з Луцька, члени якого прийшли на кладовище у спільній ході з парафіянами місцевої церкви Святого Стефана. Біля пам’ятника вишикувалися теж члени Братства куркових стрільців імені Святого Яна Канти з Любліна та скаути з костопільської 7-ї харцерської дружини «Світанок» Польського харцерства в Україні.

«Богдан Щербик був українським патріотом. Водночас він був дуже пов’язаний із Польщею та поляками. Позиція і життя Богдана Щербика – це приклад і символ не лише героїчного патріотизму, але й того, що Польща стала другою домівкою для багатьох українців. Це приклад і символ надзвичайно близьких почуттів і стосунків, які об’єднують українців та поляків і які варто плекати», – сказав віцеконсул Міхал Банась із Генерального консульства РП у Луцьку.

У кожному виступі біля пам’ятника звучали слова вдячності. Олександр Пиза, заступник голови Торчинської селищної ради, подякував усім полякам, яких Богдан Щербик зустрів на своєму шляху в Польщі, а також польській державі за підтримку України у важкі часи. Він наголосив:

«Богдан своїм рішенням показав нам усім, якими мають бути взаємини між нашими народами».

«У моєму серці є вдячність вам, українські брати, за те, що ви стоїте стіною на захисті і Польщі, і всієї Європи. Ви робите це з 2014 р.», – сказав Цезарій-Анджей Юркевич, віцепрезидент фундації «Polska Fundacja Narodowa», завдяки якій встановлено нагробок.

Усім присутнім і фундаторам пам’ятника подякувала мати солдата Неля Самчук.

«Я хотіла мати сина. Проте Бог дав мені інший хрест – бути мамою Героя», – сказала вона біля щойно відкритого нею пам’ятника своїй дитині.

Під українським і польським прапорами

На думку Даріуша Волосюка, відкриття пам’ятника дозволить більшій кількості людей у Польщі та Україні дізнатися про Богдана Щербика і його героїзм.

«Для мене цей пам’ятник – це символ нашого спільного майбутнього, Польщі та України. Як сказав мені один із солдатів на Донбасі, разом ми сила. У нас складне минуле, про яке ми повинні пам’ятати, але передусім ми повинні думати про майбутнє», – зауважив він на відкритті пам’ятника.

Ідею його встановлення підтримали та реалізували польські фундації «Polska Fundacja Narodowa» і «Kresy w Potrzebie» та фірма «Granity Skwara».

У коментарі нашій редакції Цезарій Юркевич зазначив, що фундація «Polska Fundacja Narodowa» зробила пожертву фундації «Kresy w potrzebie», яка зрештою профінансувала пам’ятник.

«Ця організація вже багато років працює з молоддю. Основна наша мета – показати молодим людям певну історію. Цей пам’ятник тут на роки. Так само роками в публічному просторі існуватиме історія Богдана. Людина, яка виросла в Україні, на Волині, пізнає Польщу і просить, щоб її поховали під українським і польським прапорами. Це заклик до єдності», – сказав Цезарій Юркевич.

Він додав, що робота над пам’ятником була спільною:

«Потрібно подякувати передусім родині, що вона погодилася на встановлення цього пам’ятника».

Мама представила фірмі-підряднику «Granity Skwara» свої побажання. З нею обговорювали кожну деталь пам’ятника. На ньому нанесено силует Богдана Щербика. Згідно з його волею, розмістили український і польський прапори та напис: «Усе добре». Є тут і його вірш, а також герб Речі Посполитої Трьох Народів, який складається з гербів Польщі й Великого князівства Литовського та постаті Архангела Михаїла, покровителя Русі.

«Усі ми, живучи в цій частині Європи, розуміємо одне: в підтексті цього всього – Річ Посполита, яка є глибоко в наших генах і виходить назовні в таких ситуаціях, як ця. Ми стаємо пліч-пліч у випадку небезпеки. Це правда, що в нас непроста історія з різними країнами: в українців із нами, у нас з українцями або з литовцями. Але сьогодення показує нам одну річ: якщо ми не будемо підтримувати один одного, то нас взагалі не буде».

Спогади про Богдана Щербика

Після відкриття нагробка присутні перейшли до Будинку культури в Усичах, де відбулася година пам’яті. Там можна було поділитися спогадами про Богдана Щербика та послухати його вірші. Присутні вшанували його пам’ять, а також усіх полеглих у російсько-українській війні хвилиною мовчання.

Після 24 лютого 2022 р. загинули 19 чоловіків із сіл Торчинської громади. Один із похоронів відбувся за два дні до відкриття пам’ятника в Усичах – 5 жовтня в Буянах попрощалися з Андрієм Тюріним, який поліг ще 17 травня 2022 р.

Спогадами про сина поділилася Неля Самчук. Розповіла про його шкільні роки, службу в армії, те, як любив майструвати й робити своїм рідним приємні несподіванки.

«31 грудня 2021 р. він подзвонив до мене, попросив пробачення за все. Я запитала, чи щось сталося, а він відповів: «Просто, мамо, я трохи виріс і хотів сказати тобі ці слова вдячності». А 31 грудня 2022 р., коли Богдана вже не було, я згадувала ці слова і не могла тоді бути сильною мамою, мене заливали сльози».

«Що ще вам розказати про Богдана? Розкажу про війну», – продовжила пані Неля.

24 лютого 2022 р., після маминого дзвінка зі звісткою про російське вторгнення, Богдан сказав, що піде на фронт, бо він «присягав своїй Батьківщині».

Ті пів року, які він був на війні, були для рідних дуже тяжким періодом: «Важко було чекати на повідомлення від нього. Найстрашніше було, коли він казав: «Мамо, попроси Бога, щоб він дав мені сили це все витримати».

Про шкільні роки Богдана розповіли його вчителі. Спогадами поділився рідний дядько, капелан, отець Юрій Щербик, який вплинув на формування світогляду Героя. У 2015 р. Юрій Щербик пішов добровольцем на фронт. Він – поет і бард. У Будинку культури він виконав свою пісню, написану буквально напередодні освячення пам’ятника для Богдана і як своєрідне звернення від імені Богдана до присутніх.

«Він став нашим другом і найріднішим дядьком для наших дітей, – пригадали Каміла і Томаш Качор, у фірмі яких працював Богдан. – Він став для нас членом родини. Проводив із нами свята, свій двадцять шостий день народження, останній, також зустрів із нами в Польщі. Ми досі не можемо повірити, що його немає».

Зі сцени Будинку культури в Усичах вони зачитали зворушливе оповідання свого сина про Богдана Щербика. Як учень шостого класу він отримав завдання написати характеристику реальної особи. «Він прийшов додому і сказав: «Я напишу про свого дядька», – зазначила Каміла Качор.

Ось кілька речень із цього оповідання:

«Він був дуже спокійною і розсудливою людиною. Мав велике серце. Ніколи не думав про себе і свої потреби, а дбав про інших людей. Він був майстром на всі руки. Завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації. Підтримував розмовою. Завжди був поруч, коли я його потребував. Знаходив час для мене. Мені дуже подобалося проводити його з ним. На жаль, дядька сьогодні немає з нами. Йому назавжди 26 років. Він загинув на війні України з Росією 14 вересня 2022 р. Був прекрасною людиною, хороброю і чесною, справжнім Героєм. Він боровся до останнього і завжди вірив у краще. Він – назавжди мій Герой».