Діти, які дорослішають швидше за ровесників: як живуть і вчаться у Волинському військовому ліцеї

Діти, які дорослішають швидше за ровесників: як живуть і вчаться у Волинському військовому ліцеї

У Волинському військовому ліцей імені Героїв Небесної Сотні день починається не зі шкільного галасу, а з чітких вітань. Коридорами впевнено лунає коротке й виразне «Бажаю здоров’я!». Для цих учнів це не звична формальність — це мова дисципліни, відповідальності й дорослішання, яке приходить значно раніше, ніж у ровесників у звичайних школах.

Журналісти ВСН поспілкувалися з учителькою зарубіжної літератури Ольгою Гетьман — жінкою, яка щодня бачить, як війна змінює дітей, і як вони вчаться тримати стрій не тільки на плацу, а й у власному житті.

Пані Ольга працює серед школярів уже не перший рік. Її уроки — про світову класику, але за спокійним тоном і відкритою усмішкою стоять непрості рішення, досвід війни й щоденна підтримка дітей, у чиє життя вона входить не тільки як учителька.

— Чому Ви вирішили працювати саме у військовому ліцеї?

— Спочатку я працювала у 26-й школі. Але після декретної відпустки там не вистачало годин на повну ставку. Коли дізналася, що у ліцеї є вакансія вчителя зарубіжної літератури, вирішила перейти. Так почалася моя робота тут.

— Чим, на Вашу думку, ліцеїсти відрізняються від учнів звичайних шкіл?

— Передусім — формою одягу. І, звісно, вітаються вони по-військовому: «Бажаю здоров’я». Вони більш дисципліновані, ніж школярі. Навіть у тому, як слухають і реагують, є різниця — вони рано дорослішають.

— Як повномасштабна війна вплинула на роботу ліцею та емоційний стан учнів?

— З початком війни ліцей працював дистанційно. З 1 вересня 2022 року повернулися до офлайн-навчання. Зараз у нас є нове бомбосховище, де перебувають ліцеїсти під час тривог. Емоційний стан змінився: у багатьох родичі на війні, у когось вони загинули.

«Багато моїх ліцеїстів віддали життя, захищаючи Україну. Ми щоденно вшановуємо їх перед хвилиною мовчання».

— Які труднощі виникають у роботі під час війни? Що допомагає долати стрес?

— Труднощів у вчителів завжди багато. Під час війни додається необхідність враховувати психологічний стан ліцеїстів, їхні сімейні обставини. Ми намагаємося підтримувати одне одного в будь-яких складних ситуаціях.

Діти, які дорослішають швидше за ровесників: як живуть і вчаться у Волинському військовому ліцеї

— Які риси найчастіше проявляються у ваших ліцеїстів?

— Вони різні, як усі діти. Але найпомітніше — дисциплінованість і відповідальність. Дуже приємно, що наші випускники постійно повертаються: вітаються на вулиці, приходять у ліцей, розповідають про успіхи. Серед них багато майстрів спорту та чемпіонів. Ми пишаємося ними.

— Що мотивує сучасних підлітків вступати до військового ліцею?

— Мотивує політична ситуація, сама війна. Багато хто хоче продовжити військову династію батьків чи дідусів.

Діти, які дорослішають швидше за ровесників: як живуть і вчаться у Волинському військовому ліцеїДіти, які дорослішають швидше за ровесників: як живуть і вчаться у Волинському військовому ліцеї

 — З якими труднощами нині стикаються вчителі?

— Працювати зараз дуже складно. Багато вчителів-чоловіків на фронті. Закони, які ухвалюють на державному рівні, часто знецінюють нашу працю і не сприяють тому, щоб у професію приходили молоді спеціалісти. Планується збільшити навантаження з 18 до 22 годин, що може призвести до скорочень. Зарплати мізерні, надбавки хочуть скасувати. Завдань перед освітою стає дедалі більше, а підтримки мало. Це боляче й образливо.

— Що Ви хотіли б сказати майбутнім ліцеїстам?

— Майбутнім ліцеїстам, теперішнім і тим, хто закінчив ліцей я хочу побажати мирного неба над головою - це найперше. Також свідомо обирати навчальний заклад, де вони хотіли б навчатися, і,звичайно, успіхів їм.

Автор: Дар'я Зубченко

Читайте також:

Можливо зацікавить

Переніс 24 операції та виховує шістьох дітей: історія ветерана Сергія Богданова, який відкрив сервіс у Луцьку

Переніс 24 операції та виховує шістьох дітей: історія ветерана Сергія Богданова, який відкрив сервіс у Луцьку

16 років біля дошки: історія вчительки з Луцька, яка закохує дітей у хімію

16 років біля дошки: історія вчительки з Луцька, яка закохує дітей у хімію

«У Луцькому ТЦК сказав: візьміть куди-небудь»: історія ветерана з Краматорська, який став бійцем волинської «сотки»
інтерв'ю

«У Луцькому ТЦК сказав: візьміть куди-небудь»: історія ветерана з Краматорська, який став бійцем волинської «сотки»

«Одні сльози і молитва»: як волинянка у 84 роки перетворила в’язання на допомогу армії
інтерв'ю

«Одні сльози і молитва»: як волинянка у 84 роки перетворила в’язання на допомогу армії

«Ми слухаємо, але не засуджуємо»: інтерв'ю з переможницею конкурсу «Вчитель року» лучанкою Оленою Костюченко
інтерв'ю

«Ми слухаємо, але не засуджуємо»: інтерв'ю з переможницею конкурсу «Вчитель року» лучанкою Оленою Костюченко

Жоден гаджет не замінить живого спілкування: як вчителька англійської з Володимира Олена Кавюк стала «Учителем року»
інтерв'ю

Жоден гаджет не замінить живого спілкування: як вчителька англійської з Володимира Олена Кавюк стала «Учителем року»

Горілка в тісто, парні копійки та «табу» для вдів: як на Волині пекли короваї, що не влазили у піч
інтерв'ю

Горілка в тісто, парні копійки та «табу» для вдів: як на Волині пекли короваї, що не влазили у піч

«Ніколи не бажайте нам спокійної зміни»: лікар Антон Цалко розповів про будні в луцькому травмпункті

«Ніколи не бажайте нам спокійної зміни»: лікар Антон Цалко розповів про будні в луцькому травмпункті

З 12 років біля вуликів: як дев'ятикласник з Волині став господарем пасіки

З 12 років біля вуликів: як дев'ятикласник з Волині став господарем пасіки