«Мріяв бути Героєм після закінчення війни»: спогади про полеглого захисника з волинської бригади

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Віталій був уродженцем і мешканцем міста Калуш Івано-Франківської області. У 2011 році закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за спеціальністю «Обладнання нафтових і газових промислів» та здобув кваліфікацію інженера-механіка. Усе життя мріяв про військову службу. У 2006-2007 роках проходив строкову службу. З 2018-го до 2020-го працював начальником воєнізованої охорони на Калуській ТЕЦ. Подобалися військові збори та навчання на полігонах.

У 2021 році чоловік вирішив здійснити мрію. Пішов служити за контрактом у Калуський районний територіальний центрі комплектування та соціальної підтримки.

Під час повномасштабної війни Віталій вирішив іти на фронт. Став бійцем 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Виконував обов'язки командира відділення гранатометного взводу.

«Коханий чоловік, турботливий батько, найкращий син і брат. Він був для нас із донечкою опорою та підтримкою. Його посмішка та жарти завжди давали надію, що все буде добре... завжди. Він ніколи не сумував, усміхнений, завжди кудись спішив, не встигав набутись з дитиною, де б ми не були, то всюди разом. Хотів досягнути у житті великих вершин, йшов до своєї мети, мужньо розправивши плечі. Мріяв бути Героєм після закінчення війни та пишався тим, що він українець, патріот своєї землі», – розповіла дружина воїна Христина.

Поховали військовослужбовця на Алеї Слави у рідному місті.

Вдома на Віталія чекали батьки, дружина і донька.

Читайте також:

• Пройшов найзапекліші бої: воїну з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Так і не встиг закінчити навчання: історія молодого Героя з волинської бригади
• Спішив жити: спогади про полеглого Героя з Волині, життя якого обірвала ворожа куля
• Мати впізнала Героя за перснем: на Волині встановили меморіальні дошки полеглим захисникам