Повернувся на Майдан після поранення, а потім пішов на фронт: спогади про загиблого Рустама Хамраєва з Луцька

Спогади про воїна опублікували у спільноті «Меморіал героїв». 

Солдат Рустам Хамраєв народився 29 листопада 1975 року в Луцьку Волинської області. Закінчив місцеву школу № 9. З дитинства гарно малював і обожнював собак.

У грудні 1993 року Рустам склав військову присягу. В 1993–1994 роках служив у Прикордонних військах, а з 1995-го – у Сухопутних.

Брав активну участь у Революції Гідності. На київському Євромайдані був з кінця листопада 2013 року. Спочатку став бійцем 14-ї сотні «Вільні люди». Після того, як її розбили беркутівці, перейшов до 38-ї сотні «Залізні люди». У лютому 2014 року під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах. Під кулями снайперів діставав поранених і вбитих побратимів. 20 лютого врятував двох медсестер, а сам зазнав поранення, контузії та отруєння чадним газом.

Попри це не залишив ні барикад, ні побратимів. Не завершивши лікування, у середині березня 2014 року Рустам знову повернувся на Майдан. Допомагав постраждалим і родинам загиблих. Згодом пройшов курси з тактичної медицини та навчання за програмою «Медицина катастроф».

Коли розпочалася російсько-українська війна, прямо з Майдану він поїхав добровольцем на схід. Тоді говорив: «Тепер наші барикади там, на Сході, там – наш Майдан». Від рідних приховував, що поїхав на фронт, бо не хотів, щоб вони хвилювалися. Служив навідником у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар», який згодом реорганізували у 24-й окремий штурмовий полк "Айдар".

«Востаннє Рустам приїхав додому наприкінці лютого, і вже в середині березня зібрався назад. Дійшов до ліфта, а потім повернувся, ніби щось забув. Вийняв із сумки два магнітики з написами «Україна понад усе!» і «Слава Україні!» і повісив їх на холодильник. Сказав: «Тепер – все!». Більше ми його не бачили», – розповів батько захисника Шонійоз.

17 червня 2014 року передовий загін батальйону отримав наказ висунутися в район селища Металіст, щоб звільнити його від окупантів і визволити групу військових, які опинилися у полоні. Дорогою захисники потрапили у ворожу засідку та вступили в бій з терористами, які мали важке стрілецьке озброєння та бронемашини. Рустам вирішив утримувати займану позицію і прикрити відхід своєї групи. Під шквальним вогнем противника він стримував ворожий наступ, даючи побратимам можливість вийти з оточення і перейти в безпечне місце. Але сили були нерівними. Рустам став першим добровольцем, який поліг у російсько-українській війні. Йому назавжди 38 років.

«Син любив Україну, був справжнім патріотом. Останній запис у його блокноті: «Стояти на смерть! Україна понад усе!». Ці слова стали символом боротьби за незалежність. Вони мотивували і продовжують мотивувати українських військових, стимулюють громадян України ставати на захист своєї Батьківщини», – розповів Шонійоз Хамраєв.

Поховали захисника в Луцьку на Алеї почесних поховань Головного кладовища.

Посмертно Рустама Хамраєва нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому надали звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та Народного Героя України. Також удостоїли звання «Почесний громадянин міста Луцька» та «Почесний громадянин Волинської області».

У нього залишились батьки, молодша сестра та син.

Читайте також:

• Через 2 місяці перебування на передовій зник безвісти: Герой з Волині «на щиті» повернувся на рідну Волинь через рік після загибелі
• Спочатку родині повідомили, що Віталій зник безвісти. Однак згодом побратими розповіли, що він загинув: Герою з Волині навіки 39
• «Мріяв про мирне небо для синів»: історія Героя з Волині Олександра Пугача, який поліг на Донеччині