«Мріяв про мирне небо для синів»: історія Героя з Волині Олександра Пугача, який поліг на Донеччині

Спогадами про Героя поділилися на платформі Меморіал Героїв. 

Олександр народився 19 листопада 1987 року в селі Соснівка Волинської області. Закінчив машинобудівний факультет Луцького національного технічного університету, де здобув фах інженера. Працював будівельником. Мешкав у селі Пнівне на Волині.

Під час повномасштабної війни Олександр служив у лавах 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ. Обіймав посаду головного сержанта аеромобільної батареї.

«Олександр був неймовірною людиною − прекрасним батьком і чоловіком, турботливим сином, надійним братом, другом і побратимом. Він мав сильний дух, завжди приходив усім на допомогу і був взірцем для багатьох. Попри те, що Олександр виріс без батька, він став справжнім чоловіком і прикладом для наших синів. Він був цілеспрямованим. Мріяв, щоб його сини, родина і наша нація жили під мирним небом. Непохитно вірив у своїх побратимів, у себе і в нашу перемогу. До останнього подиху з честю та гідністю виконував свій обов’язок перед Батьківщиною, проявляючи при цьому незламну мужність та самовідданість», – написала дружина Ірина.

За самовіддану службу Олександр Пугача нагороди орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнаками «Золотий хрест», «За поранення», «За оборону України», «Хрест хоробрих», медалями «Хрест доблесті», «Хрест 60 ОМБр», нагрудними знаками «Почесна відзнака командира аеромобільного батальйону» та «Золоті крила десантно-штурмових військ». Посмертно захисника відзначили орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Поховали оборонця в селі Пнівне на Волині.

У нього залишилися дружина Ірина, сини Богдан і Тарас.

Читайте також: 

• Вижив після важких боїв і двох поранень, а тепер виховує донечку: історія захисника з Волині
• Понад рік родина чекала зниклого безвісти захисника з Волині, але він повернувся додому в домовині
• «Мамо, я ховатися не буду…»: Андрій Кінах із Волині віддав життя за Україну