Пообіцяв дружині у Росії, що буде воювати з Путіним: історія бійця, який лікується в Луцьку

Про це пишуть Волинські новини з посиланням на сюжет 12 каналу. 

«Я дав обіцянку своїй дружині за місяць до війни: як Путін нападе, то я буду з ним воювати. Це обіцянка. Я не міг змінити своє рішення», – наголошує Юрій.

Рішення поїхати в Україну було виваженим, але виїхати в лютому 2022 року з Росії було нелегко. «Ціни на квитки виросли в три-чотири рази. Якщо раніше квиток у Тбілісі з Москви був 15 тисяч, то потім – 60-80-100 тисяч. Люди почали масово тікати з країни з початком війни. Це був шок. У багатьох містах почалися демонстрації проти війни. Найбільші були в Петербурзі», – пригадує військовий.

При виїзді до України Юрія затримали в аеропорту з українським паспортом.

«В аеропорті Мінеральні Води кажуть: «Ви громадянин України. Пройдіть з нами». Всі громадяни України, які покидають Росію, – на фільтрацію. Якщо росіяни тікали і їх ніхто не фільтрував, то скрізь були підготовлені пункти фільтрації для українців, не тільки в сторону Європи», – говорить чоловік.

Європа в цей час виступала проти війни в України. За словами Юрія, протести відбувалися і в Росії, от тільки всі медіа змовчали про це. «Хто придушував повстання проти Путіна, демонстрації в Росії? Кадирівці людям руки-ноги ламали. Чому він платить Кадирову? Коли Нємцов проводив демонстрації, літаками привозили кадирівців, які людям там руки-ноги ламали. Ніхто не знає, скільки там людей зникло», – наголошує військовий.

Події в Україні в цей час і методи путінського режиму він порівнює з подіями російсько-чеченської війни: «Російська армія вбила кожну десяту людину в усій країні. Просто штурмуючи, вони знесли з лиця землі Грозний, убили 300 тисяч цивільних, 40 тисяч дітей. Куди тікали з тієї Чечні росіяни? Про це навіть ніхто не згадує».

Історичні факти тієї війни, як і факти про повномасштабне вторгнення Росії в Україну, були і є під цілковитим табу для людей, які живуть у бульбашці нібито медіа та пропагандистів у Росії.

«Пропаганда йшла 24/7 останні вісім років. Вона настільки професійно зроблена. Путін – кгбіст. Щоб зрозуміти цю війну та нашу біду, ми маємо правильно поставити діагноз «маніяк», – звертає увагу Юрій. – Путін більше боїться народу Росії, ніж народу України. Він ніколи не став би вбивати Нємцова, Навального. А крім них, скільки людей вмерло, зникло. Внутрішня армія такого ж розміру, як та, що воює в Україні. Тільки Росгвардія, один із видів спеціальних сил, має 300 тисяч із технікою».

Юрій Захаров пригадує, як разом із побратимами затримали 13 російських військових: «Моє спостереження: росіяни намагалися їх знищити, вбити. Їх вели невеличкими групами. Першу групу у складі чотирьох людей як рабів вели, їх прив’язали до великої гілляки, щоб вони не розбіглися. Вони розуміли, що по них стріляють, і бігли до нас. Прибігли дуже розгублені».

Серед цих полонених був лише один контрактник росармії. Решта просто втекла з країни в період мобілізації. «Один контрактник із 13. Це було рік тому. Тобто російську контрактну армію та добровольців армія України розбила в перший рік війни. Той, хто не загинув, утік. Тоді ще в Росії не було законів. Вони заднім числом комісувалися, ці контрактники, і тікали», – каже військовий.

Юрій Захаров упевнений: не варто недооцінювати ворога, адже бачив, чим і як воювали проти нього. Осколок із російської зброї міг його вбити, але лише розтрощив кістки. Військовий чекає, поки вони зростуться після кільканадцяти операцій.

І поки переживає непросту реабілітацію в Луцьку, його думки часто повертаються до Росії, де залишилися діти. «Я не хочу їх підставляти, хоч мені дуже кортить сказати, що я живий. Я не ризикну цього зробити», – зазначає Юрій.

Минуле в Росії і нинішнє для офіцера – два різних світи. Війна розколола його життя на до і після. Та яким підступним би не був план режиму Путіна, Юрій Захаров вірить у силу тих, хто зможе його знищити.

Читайте також:

• Мешканцям Донеччини пропонують безкоштовну евакуацію на Волинь
• Заздрила матерям, які могли похоронити своїх дітей: 10 місяців волинянка шукала тіло загиблого сина-військового
• «Росіяни напали, а ми лягли спати»: як донеччанка, якій довелось рятуватися від війни двічі, знайшла дім на Волині