Невелике захоплення перетворилося на бізнес: подружжя волинян четвертий рік вирощує тепличну полуницю

Історію волинян пишуть на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».

Дмитро Ханас, місцевий священник, пригадує, що ідея вирощувати ранню полуницю виникла в нього спонтанно.

– Просто якось був на ринку, побачив, що продають першу полуницю, і подумав, що поки вона з тих великих теплиць потрапить до наших магазинів, то минає багато часу. Стало цікаво, чи можна виростити таку ягоду в нас, у Лобні, – розповідає чоловік.

Перший рік став скоріше експериментом. Поставили невелику тепличку, замовили саджанці, посадили полуницю та почали потрохи реалізовувати врожай. Згодом така «солодка» справа «пішла». Людям сподобався смак ягоди, тож почали постійно вертатися  й вертатися за продукцією.

 

 Аби отримати хороший урожай, потрібно багато попрацювати. Фото “Нове життя” / Мирослави Струк.

– Тепер маємо вже чотири з половиною теплиці. Кожна приблино 25 метрів завдовжки і 6 завширшки, – розповідає господар.

Усе робили власноруч. Каркаси для теплиць Дмитро Ханас варив сам, накривали плівкою. І хоча підігріву в теплицях немає, полуниця при правильному догляді достигає дуже рано – щороку стиглу ягоду починають збирати вже з перших чисел травня.

Основний сорт, який вирощують Ханаси, – «Азія». Подобається він передусім своїми смаковими якостями. Є також сорт «Джуля», саджанці якого замовляли в Італії. У теплицях подружжя вирошує лише полуницю, адже ця культура потребає багато ресурсу та уваги.

– Багато хто думає, що сезон закінчився, теплицю закрив – і все. Але насправді робота триває постійно. Після збору ягід починається догляд, пересадка, підготовка саджанців. Відпочинку тут практично немає, –  усміхається пані Тетяна.

На смак полуниці, кажуть господарі, дуже впливає і погода. Ця весна видалася непростою,  із холодними ночами та заморозками.

– Постійно бігали накривати агроволокном, рятували ягоду від морозу. Але коли був сильний заморозок, то все одно трохи прихопило по краях, – розповідає Дмитро Ханас.

У теплицях працюють здебільшого вранці або ввечері, бо вдень там спека стає майже нестерпною. Наразі полуницю вибирають фактично через день, реалізовують її в магазини, також уже давно мають своїх постійних покупців, тож проблем із збутом немає.

Однак за гарною соковитою ароматною ягодою стоїть щоденна тяжка праця. Особливо складно, кажуть господарі, із землею, адже в Лобні вона піщана.

– Земля тут слабенька, пісок скочується. Тому постійно купуємо перегній, змішуємо із землею, робимо такі підвищені рядки, прокладаємо крапельний полив і накриваємо плівкою. Далі вже висаджуємо саджанці, – пояснює господар.

Великої і частої роботи потребує прополювання, адже, як кажуть Ханаси, вони ніколи полуницю не кроплять від зілля, а борються з ним вручну.

За потреби до роботи долучають двох донечок і сина, хоча батьки більше шкодують їх і намагаються надто не навантажувати важкою роботою.

Сезон тепличної полуниці триває до того часу, поки ягода масово не починає достигати  на людських городах. Усе залежить від сорту: один віддає урожай швидко й одночасно, інший плодоносить поступово.

Після завершення сезону в теплицях починається інша робота – вирощування саджанців. Через кожні два роки в теплицях оновлюють насадження.

– Уже неодноразово переконалися, що той самий сорт полуниці, вирощений на відкритій грядці і в теплиці, відрізняється за смаком. У теплиці полуниця все-таки смачніша. І ми не боїмося їсти свою ягоду, бо знаємо її якість і відповідаємо за неї, – зазначають господарі.

Окрім полуниці, сім’я Ханасів уже не один рік вирощує й малину – трохи біля дому та близько двадцяти соток у полі, де також встановлений крапельний полив.

Попри втому, постійну працю, подружжя не шкодує про свій вибір. І досі, маючи чотири роки досвіду вирощування полуниці, вони продовжують навчатися й черпати нову інформацію про цю ягоду. Бо таку справу вони без перебільшення люблять, горять нею.

І, мабуть, саме тому їхня полуниця має особливий смак – не лише сонця і тепла, а й великої праці, терпіння та любові до того, що робиш.

Мирослава Струк.

Читайте також:

• Із декрету – у власну справу: волинянка створює унікальні букети, що підкорюють серця
• Дружина ветерана з Волині отримала пів мільйона гривень гранту і розвинула сімейну ферму
• Від нічного шкільного завдання до тисячі квіткових шедеврів: історія майстрині з Волині