Приїжджають помилуватися з різних куточків Волині: жителька Луцького району створила на своєму подвір'ї квітковий рай

Квіти не лише тішать око господарів, а й приваблюють відвідувачів з різних населених пунктів області, - пишуть на інформаційному порталі Боратин 24.

Дуже люблю квіти, – усміхається пані Ганна. – Вони для мене – джерело натхнення і гарного настрою! Раніше ми мешкали в обласному центрі й мені якось приснилося, що я ходжу біля оселі навколо якої пишно квітнуть квіти. А так там гарно і любо! А ще у сні я розуміла, що це – мій дім. Пригадую, коли прокинулася, то самій стало дивно – ми ж тоді жили в багатоповерхівці на сьомому поверсі й це було наше єдине житло. Однак згодом прийняли рішення переїхати з міста в село і так збулася моя мрія – я почала вирощувати квіти. Ми обсадили нашу ділянку по периметру туями – я люблю милуватися цими деревами. А ще з часом все частіше стали звертатися люди – просили відводок, корінчик, листочок. Тож я вирішила розширити своє “квіткове королівство”. Нині маю дев’ять грядок шириною по три та довжиною по 25 метрів. Там і вирощую різні квіти на продаж, аби мати якусь добавку до пенсії. Дві грядки відведені під деревоподібні піони, які останніми роками стають все більш популярними. Ці кущі-довгожителі сягають заввишки до двох метрів і коли цвітуть, то на них з’являється багато великих, яскравих і ароматних квітів. В діаметрі вони можуть досягати до 25 сантиметрів. Нині у світі налічується понад 500 сортів півоній деревоподібних.  

Ще чотири грядки квітникарка відвела для дельфініумів. Це трав’яниста однорічна або багаторічна культура, яка належить до сімейства Лютикових. Цікаво, що назва походить від грецького міста Дельфі, де масово вирощували цю квітку, вважаючи, що вона дарує молодість і красу. 

 

Наші предки називали дельфініум шпорником, – розповідає Ганна Петрівна. – Залежно від сорту, рослина виростає від 50 сантиметрів до двох метрів заввишки. Також у мене росте фізостегія, морозник. Є й астильба. Причому, самих різних кольорів – біла, рожева, червона, фіолетова. Це багаторічна, трав’яниста рослина виростає до пів метра заввишки та сягає 40 сантиметрів завширшки. Астильба має дуже ефектний вигляд, її суцвіття – пухкі та ромбовидні. Квітникарки особливо цінують її за тривалий період цвітіння, невибагливість у догляді. Цікаво, що вона добре почувається в тіні, тому її часто висаджують в затінених ділянках саду і вона чудово оживляє їх. До улюблених належать і жоржини, щоправда, останнім часом їх не вирощую. Та коли десь побачу – обов’язково милуюся ним. До речі,  жоржини – національні квіти Мексики. Це чималі багаторічники з великими голівками квіток, які нерідко мають кулясту форму. ХІХ століття часто називають “золотим віком жоржин”. Ціни на них стали просто захмарними та багато садівників, які їх вирощували, враз стали багачами. Згодом селекціонери створили тисячі нових сортів різної висоти, розміром і кольором квітів.  

Ганна Петрівна каже, що для того, аби жоржини радували гарним ростом і пишним цвітом, слід організувати їм правильний догляд, а особливо – зимівлю. Для цього квітникарка в середині осені, відразу після перших заморозків викопувала кореневища. 

 

Потрібно обрізати стебла на висоті 10-12 сантиметрів, обкопати по колу рослину, тоді підважити садовими вилами та акуратно вийняти з ґрунту, – ділиться досвідом господиня. – Під проточною водою змити залишки землі. Нерідко можна почути, що така “водна процедура” є зайвою, однак насправді вода змиває не лише ґрунт, але й різноманітні хвороботворні мікроби та бактерії. Відтак завдяки цьому кореневища в холодну пору року майже ніколи не гниють. Тоді ж видалити пошкоджені частини. Кореневища, які сильно розрослися, розділити на половини. Опісля я залишала їх в теплиці де вони просихали, а шкірка на них починала грубішати. Тим часом слід подбати про ділянку де ростимуть жоржини. Для цього землю перекопувала на глибину 25-30 сантиметрів. Вносила добрива – річ у тім, що ця рослина любить багатий на мікро та макроелементи ґрунт. Також він має бути водопроникним, пухким і родючим. Трапляється, що на ділянці глинисті, важкі ґрунти – в такому разі потрібно внести пісок та свіжий гній, коли піщані ґрунти, то знадобиться чорнозем та перегній. За час господарювання на клумбі, в саду та на городі переконалася, що про гарні квіти, щедрий урожай ягід, фруктів та овочів потрібно дбати заздалегідь.

Способів, як закладати кореневища на зберігання до весни, є декілька. Хтось кладе їх в ящики з отворами та пересипає вологим піском. Хтось розкладає кореневища на бараболю. Ще інші на пів години кладуть в розчин марганцівки, а тоді розкладають на стелажах. Пані Ганна багато років користувалася власним методом – кореневища клала в пластмасові ящики з отворами та відносила їх до підвалу.

Висаджувати кореневища слід в кінці травня, коли мине загроза заморозків, – каже квітникарка. – Жоржини люблять тепло і тому ґрунт має бути прогрітим до плюс 13-15 градусів. також слід врахувати температуру повітря – слід стежити аби не було різких коливань. Трапляється, що кореневища висаджують на початку місяця, однак тоді слід подбати про укриття, адже існує загроза поворотних заморозків. Також кореневища варто попередньо проростити. Це можна зробити помістивши їх в траншею, яку я накривала плівкою. А через два-три тижні, коли вони проростуть, висаджувала на ділянку. Як варіант, можна  покласти кореневища у контейнери та обприскувати їх з пульверизатора. Висаджуючи, на дно лунки слід кинути трохи перегною, додати жменю попелу з деревини листяних порід дерев. Тоді полити слабким розчином марганцівки. Кореневища слід висаджувати так, аби коренева шийка була заглиблена на п’ять-шість сантиметрів. Хочу наголосити, що в перші дні після висадження кореневищ ділянку потрібно дбати про те, аби земля на ділянці бала злегка зволоженою. Для захисту ґрунту навколо рослини від пересихання варто подбати про мульчу. 

Роботи на квіткових грядках вистачає. Тож син квітникарки подарував їй спеціальну мотику на акумуляторі, яка суттєво полегшує роботу. Жінка каже, що діти допомагають доглядати за рослинами. 

І мені приємно, що вони люблять цю роботу, що радіють квітам, – каже господиня. – Хочу поповнити свою колекцію білою півонією, синєголовом, люпином різних кольорів. Мрію, аби моє “королівство” стало ще більш різноманітним. А найбільше молю Бога, аби наступив мир і ми усі раділи новому дню, тішилися квітами й усе у нас було якнайкраще.

Читайте також: 

• Майстриня із золотими руками: волинянка створює оригінальні подарунки і вирощує рослини
• Неодноразово відчував Божу допомогу: історія іконописця з Волині
• «Бог готував мене до того, що втрачу ноги»: історія майстра-чоботаря з Волині