Сказав рідним «все добре», а через кілька днів загинув: історія 20-річного Героя з Волині

Про нього розповідає Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».

Хлопець виріс у багатодітній сім’ї, де виховувалося шестеро дітей, за віком був третім: перед  ним народилися два брати,  після нього — дві сестри та  ще один брат. Ходив до школи у Висоцьку, у дев’ятому  класі перейшов до Штунського ліцею, де навчався  два з половиною роки.

Був товариським, дуже скромним, врівноваженим,  стриманим, добрим хлопчиною, зазвичай веселим,  не конфліктував. Брав активну участь у змаганнях різного рівня зі спортивного орієнтування, туризму. Охоче займався футболом, волейболом, легкою атлетикою. А ще вмів не  піддаватися чужому впливу, завжди мав свою думку.

Вікторія Лукашук, сестра бійця, розповідає, що Юрій, як і багато сільських  хлопців, полюбляв риболовлю й не раз радував  рідних гарними уловами. Також до вподоби йому було разом з друзями ремонтувати техніку: мотоцикли, автомобілі.

Здобував професію бармена-офіціанта у Любомльському ліцеї, та невдовзі полишив навчання - мабуть, вирішив, що це не його. Певний час їздив на заробітки до Польщі, а  потім пішов на строкову службу до війська.

Під час строкової служби Юрій Лукашук підписав контракт. Сталося це буквально за тиждень до російського вторгнення, тож з перших днів війни хлопець зі зброєю у руках боронив Вітчизну від ворога. Рідним про війну особливо не розказував — не хотів зайвий раз хвилювати.

«Просто говорив: «У мене все добре», — каже Вікторія Лукашук. — Востаннє ми спілкувалися, якщо не помиляюся, 26 вересня. Розмовляли, сміялися, Юра був у гарному настрої, зі своїм традиційним «все добре». А буквально за кілька днів, 2 жовтня, загинув під час ворожого обстрілу на Харківщині біля села Першотравневе».

Попри молодий вік, хлопчина умів міркувати досить по-дорослому. Все хотів допомогти батькам купити трактора, тож значну частину своїх заробітків пересилав додому. А ще був безвідмовний, постійно усім допомагав — не тільки батькам і рідним, а й друзям і знайомим.

Василь БОРОВИЦЬКИЙ

Опубліковано з дозволу редакції газети «Наше життя».

Читайте також:

• Спішив жити: спогади про полеглого Героя з Волині, життя якого обірвала ворожа куля
• Останні слова були «я тебе люблю»: боєць з Волині загинув на війні, так і не побачивши донечки
• Встиг одружитись за тиждень до своєї загибелі: молодому військовослужбовцю з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Знайшов кохання на похоронах свого побратима: історія Героя з волинської бригади