Віддав життя за Україну: волинянин загинув, захищаючи рідну землю на Луганщині

Про нього розповіла волонтерка Катерина Мокренко.

Він був одним із пʼяти дітей в батьківському домі. Четверо синів та донечка зростали та тішили батьків.

Василь один з тих, кого називали «наш АТОвець». Бо його війна почалася ще 10 років назад. Відслужив за контрактом, зовсім не на довго повернувся в рідний дім, бо від першого ж дня повномасштабного вторгнення пішов захищати свою землю.А 23 серпня 2024, для нього війна закінчилася. Бо відібрала найцінніше - життя

У селі Василя дуже поважали, адже він був дуже роботящий, усе вмів, усе в домі та на обійсті було до ладу, у всьому порядок.

Було за що поважати побратимам, бо завжди ставив їх на перше місце. Казав: шкода їх, молодих, вони ще й не жили толком. Тому, краще я піду аніж вони». Та й коли волонтери приїздили, то виділяв на зустріч тільки кілька хвилин, адже завжди поспішав.

Разом з дружиною виховав трьох доньок.

Дві старші доні закінчили школу із золотими медалями, найменша перейшла в 11 клас.

Читайте також:

• Жалкував, що не бачить, як росте донька: льотчик з Луцька ціною життя врятував тисячі українців
• Вдруге став на захист України: Герой з Волині один день не дожив до 29-річчя
• Зустрів смерть, рятуючи життя побратиму: волинянину просять присвоїти державну нагороду