Не могли чекати, поки окупанти зайдуть у їхню хату: два брати з Волині четвертий рік служать у ЗСУ

Історію бійця розповіли на сторінці бригади. 

Родом чоловік із села Майдан Ковельського району Волинської області. У перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року – сільський староста прийшов до обійстя Янків з двома повістками. Одна – для тоді ще 24-річного Михайла. Друга – для брата Василя, який на півтора року менший (обидва на той момент вже відслужили «строчку»).

– Староста попросив, щоб хтось один із нас взяв повістку і пішов служити, – пригадує Михайло, – Але ми з Василем перезирнулися і зрозуміли – так не буде. Наступного ранку ми вже були в ТЦК – обидва служимо четвертий рік. Я – в «Сталевій Сотці». Василь – в одному із підрозділів Нацгвардії.

Про свою мотивацію «Яник» говорить коротко і зрозуміло:

– Навіть не уявляю, як би я увесь цей час сидів удома на Волині. Чого чекати? – Поки окупанти зайдуть у твою хату, скривдять маму, скривдять сестер?

Михайло двічі був поранений: перший раз – у Серебрянському лісі, другий – на Покровському напрямку. Та найважчим для підрозділу і для себе особисто називає нинішній етап – Битву за Торецьк.

Запорукою успіху на полі бою «Яник» вважає згуртованість колективу:

– Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!

Тим часом вдома на Михайла та його брата Василя з нетерпінням чекають рідні: мама Олена Василівна, сестри Вікторія і Лідія, а також молодші брати Ілля та Іван.

Читайте також: 

• Відправили на «концерт кобзона» десятки окупантів: історія трьох побратимів волинської бригади
• Рятувала молитва: боєць волинської бригади розповів про 77 днів на позиціях
• Вдома на них чекають аж шість коханих жінок і дівчаток: батько і син з Волині служать в одній бригаді