Став воїном за покликом серця: «на Щиті» востаннє додому повернувся 26-річний Герой з Волині Дмитро Слюсар

Колона з десятків автомобілів, що супроводжувала Героя з Ковеля до Любомля, стала дорогою пошани.

Люди, попри пізню годину, виходили з домівок — з прапорами, свічками, лампадками, ліхтарями.

Вулиці були встелені тюльпанами та гілками бузку — символами весни, якою Дмитро так і не встиг насолодитися сповна.

…Кортеж зупинилася біля оселі Героя — на подвір’ї, де його чекали рідні. Труну принесли на подвір’я, встелене квітами та освітлене лампадками, що символізували останній вогник, що вів Дмитра додому. Люди ставали на коліна, схиляли голови, повсюди було чутно схлипування. Це була ніч прощання. Остання ніч, коли рідні могли побути поруч, просто мовчати й дякувати. За все.

Дмитро Слюсар на початку великої війни волонтерив: їздив на схід, допомагав армії, ремонтував машини. Він не служив строкову службу, але кожною клітинкою душі знав: його місце там, де найважче. У 25 років Дмитро добровільно пішов на фронт. Свідомо. З розумінням, що йде на війну не за наказом — за покликом серця.

Він мріяв про сімейне щастя, разом із коханою будував плани, які війна жорстоко зруйнувала. Любомль став для нього другим домом. Батьки дружини — його другими мамою і татом. Свою сім'ю він любив так само віддано, як любив Україну.

26 квітня 2025 року Дмитро загинув біля Диліївки Краматорського району на Донеччині, до останнього подиху прикриваючи побратима: збив два ворожі дрони, перш ніж смертельний удар підступно влучив у спину... Дмитро залишився вірним до кінця.

Прощання з Дмитром відбудеться у середу, 30 квітня: об 11:00 траурна процесія вирушить від дому Героя на вулиці Парковій, пройде через місто до храму Святого Архистратига Михаїла. О 12:00 відбудеться заупокійне богослужіння. О 13:00, на центральній площі біля стели «Герої не вмирають», пройде громадська панахида, після чого — похорон на новому цвинтарі.

Рідні Дмитра Слюсаря висловлюють щиру вдячність кожному, хто долучився до гідної зустрічі Героя:

«У цей непростий момент ваша небайдужість, ваша присутність, кожен погляд, кожен стяг, кожна квітка — це більше, ніж просто шана. Це — наша спільна пам’ять. Це — вдячність, яку не виміряти словами. Разом ми показали: Герої не вмирають. Вони живуть у серцях. Дякуємо за світло, яке ви принесли в цю темну мить»…

Схиляємо голови у глибокій скорботі. Вічна слава Захиснику України — Дмитру Слюсарю.