«Який сенс боятись смерті, вона все одно прийде»: історія Героя з Волині

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Народився Тарас 24 квітня 1994 року в місті Володимир Волинської області. Опанував професії електромонтера та водія категорії В у вищому професійно-технічному училищі №23. У мирному житті працював маляром-лакувальником.

Юрій був учасником Революції Гідності. У 2014 році долучився до 51-ї окремої механізованої бригади. Під час повномасштабної війни боронив незалежність України у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Мав звання старшого солдата.

За гідну службу воїна нагородили медаллю «Ветеран АТО», нагрудним знаком «Учасник АТО», народною нагородою «Орден мужність та воля», а вже посмертно – медаллю Міністерства оборони України «Залізний Хрест». Також захисникові надали звання «Почесний громадянин міста Володимир».

«Ми з братом пройшли все пекло Майдану і війни. Тарас був людиною, яка не боялась смерті, був відданим присязі, патріотом своєї країни та мужньо виконував свій обовʼязок. Був тяжко поранений і постійно повертався на фронт. Завжди казав: «Який сенс боятись смерті, вона все одно прийде. Головним є те, що ти встиг зробити за життя». Друзі та побратими його памʼятають як вірного бойового товариша та гарного командира відділення. Тарас був дійсно воїном, він віддав найдорожче – власне життя», – розповів брат Олександр.

Поховали захисника у рідному місті на Алеї Героїв Федорівського кладовища. 

У Тараса залишилися дружина, донька та син, брат-ветеран АТО та батько-військовослужбовець.

Читайте також:

• Не витримало серце: історія Героя з Волині, який двічі ставав на захист України
• Рідні довго жили з надією, чекали, вірили в диво: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Мав приїхати у відпустку, а повернувся «на щиті»: захисник з Волині підірвався на ворожій міні