28 березня востаннє зателефонував до матері, а вже 31 - ворог обірвав його життя: спогади про Героя Віктора Котіка

Спогадами про Героя поділилося видання «Нове життя» - новини Любешівщини. 

Армійської каші він спробував ще коли був строковиком, служив у прикордонних військах. Коли ж росія повномасштабно посунула в Україну, знову взяв до рук зброю. Попри те, що Віктор мав статус обмежено придатного до служби, як тільки викликали, пройшов комісію та став у стрій. Із того часу й потягнулися тяжкі дні для всієї родини. П’ять разів у тяжких боях наш земляк отримував контузії і знову повертався на поле бою, бо ж побратимів усе меншало. Не зізнавався рідним, у якому пеклі знаходиться.

…28 березня 2024 року Віктор Котік зателефонував до матері, до тестя. Бо ж дуже хотів поговорити з шестирічною донечкою Амінкою, яку обожнював. А вже 31 березня клятий ворог обірвав його життя.

Поховали воїна у Великій Глуші.

Читайте також: 

• «Хлопці, ви знаєте, що це - дорога в один бік»: спогади про героїчний шлях спецпризначенця Радислава Гузара з Волині
• Відійшла у вічність волинянка, яка довгий час боролася з важкою хворобою
• Через 2 тижні після зникнення воїна, прийшло сповіщення «я живий»: рідні Героя з Волині 21 місяць жили надією