Загинув на землі, котру більше двох років віддано боронив від ворога: спогади про 47-річного Героя з Волині Сергія Єфімчука

Про це пише видання Нова доба.

Вперше у бої за Україну Сергій Михайлович пішов ще в 2014 році. Тоді служив до вересня 2015-го, повернувшись до рідних. Завжди був зразковим сім’янином, турботливим чоловіком, татом, сином, залюбленим у рідну землю й працю на ній хорошим господарем. Коли ж рф розгорнула повномасштабну війну – знов одягнув військовий однострій та став на захист держави.

– Він був у ЗСУ із 12 вересня 2022 року. Майже весь цей час провів у зоні бойових дій на Куп’янському напрямку. Коли йшов на позиції, через постійні обстріли не раз і по кілька днів не виходив на зв’язок – й по три, і по п’ять, й по десять… Лиш тричі за увесь цей час приходив у відпустки, – невимовним болем бринять слова його дружини Ірини Вікторівни. Вони з ним двадцять сім років прожили душа в душу і рука об руку, виховали сина Віктора та доньку Софію, котрі вже дорослі.

– Ми завжди відчували себе дорогими й важливими для нашого батька, – каже донька Героя-захисника Софія. – Весь свій шлях війни він пройшов із єдиною мрією: відстояти свою країну й швидше повернутися до нас, у своє мирне життя, якого йому не вистачало… Хотів знову із сином Віктором їздити на риболовлю та по гриби, це він дуже любив. Тато й мене із братом завжди навчав цінувати сім’ю, дорожити одне одним. Навіть коли був на Харківщині, намагався підтримувати нашу сімейну традицію усім разом пити каву. Телефонував, кажучи: «Давайте поп’ємо кави». І ми разом отак збиралися, спілкувалися, хоч він по одну сторону екрана, а ми – по іншу…

Сергій Єфімчук за фахом був трактористом. Працював на різних роботах, перед війною – охоронником в Луцьку. Там нині на роботі і його діти, котрі обоє мають вищу економічну освіту.

У Криничному в нього велика родина, адже у цьому селі він народився наймолодшим серед чотирьох дітей, а його дві сестри та брат мешкають також тут. Чорна звістка про його загибель стала раною на серці їхньої літньої мами Софії Федотівни, якій вже вісімдесят чотири роки.

– Про війну Сергій мало що розповідав. Але ми бачили, що він дуже втомлений… Був у зоні бойових дій без перепочинку, стояв на позиціях… Служив командиром відділення, мав декілька державних військових нагород, – зі скорботою додає його дружина.

Загинув Сергій Єфімчук 23 січня через ворожий обстріл на позиціях біля Петропавлівки у Куп’янському районі Харківщини. На землі, котру більше двох років віддано боронив у бойових зіткненнях із ворогом…

В рідному краї сотні людей у жалобі й тузі зустріли його «на щиті», велелюдно провівши до місця вічного спочинку.

Болять і розривають серце втрати, яким немає кінця-краю… У боях Сергій Єфімчук здобув собі безсмертя, та не про це він мріяв, не цього бажав…

Дякуємо йому за хоробрість, вклоняємося його жертовності задля рідної країни! Нехай ніколи вона не буде забута! «У далеких світах якось раптом усе я покину, бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем, і додому хоч вітром, хоч променем сонця полину, і легенько війну над твоїм, Україно, лицем», – згадуються слова С. Галябарди із пісні «Райський сад», бо додому вже вітром і променем сонця полинув й Сергій Єфімчук… Слава йому навіки і від нас усіх низький уклін!

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• У нерівному бою 50 днів утримував один із найскладніших опорних пунктів під пекучим вогнем окупанта: спогади про Героя з Волині
• «Цього вечора ще говорили по телефону, а наступного - прилетіла страшна звістка»: спогади про 22-річного Героя з Волині
• Врятував життя усім побратимам, а сам, прикриваючи їх, загинув. Спогади про бойового медика з Волині