Два роки він провів на фронті, а останні місяці – у боротьбі з важкою хворобою: спогади про Героя з Волині Віталія Басалку

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Похорон Віталія Басалки відбувся тяжко й стримано. Героя поховали поряд із могилою батька, який відійшов у засвіти нещодавно у червні. Прощальних промов не було – лише мовчання, молитви й якась незрозуміла напруга в повітрі…

Віталій рівно два роки свого життя віддав на захист України. 15 червня 2023 року його мобілізували з Маневицького торфобрикетного заводу, де він працював трактористом по заготівлі торфу.

Після вишколу на Рівненському полігоні потрапив до складу 22-ої окремої механізованої бригади, що базувалася на Київщині. Служив на Луганському, Харківському та Сумському напрямках. Спочатку – у підрозділі ППО, згодом – у піхоті. Про це рідним не розповідав, щоб не тривожити.

У грудні 2024 року під час відпустки Віталій поскаржився на сильні болі. Довгі обстеження не давали результату. Лише у квітні 2025 року в Київському госпіталі йому поставили діагноз — рак підшлункової залози. Почалася виснажлива боротьба: операція, курси хіміотерапії… Та врятувати життя не вдалося. 12 липня 2025 року чоловіка демобілізували за станом здоров’я. А 15 серпня він відійшов у вічність.

Його дружина Людмила згадує: «Віталій був уродженцем Оконська. Закінчив місцеву початкову та Маневицьку середню школи, здобув професію тракториста у СПТУ № 28 в райцентрі. Усе життя працював, дбав про родину. Два роки тому звів для нас чудовий будинок. До останнього ми боролися з його хворобою разом».

Найбільше втрату відчувають діти. Старша донька Анастасія має власну сім’ю, син Ігор – уже повнолітній, а наймолодша, 13-річна Валерія, навчається в Оконському ліцеї.

– Тато був дуже добрий. Завжди усміхнений, життєрадісний, умів підтримати й надихнути. Коли його не стало, всі говорили мені про його доброту. Він був справжнім господарем, умів усе робити власними руками. Для нас він збудував дім, і все життя дбав про нас, – каже донька Анастасія.

Особливе місце у його житті займали побратими. З одним із них – Юрієм із Клеваня – Віталій мав дуже теплі стосунки. Вони разом служили, а згодом Юрій підтримував свого друга в останній боротьбі з хворобою й приїхав провести його в останню путь.

Віталій Басалка залишив по собі приклад мужності, доброти й працелюбства. Його життя стало символом відданості родині, друзям та Україні.

Щирі співчуття родині. Вічна пам’ять Герою!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Під час бойових дій неодноразово отримав поранення та контузії: історія Героя з Волині
• Герой з Волині у свій день народження пішов на останнє своє бойове завдання і не повернувся
• Захисник з Волині Олександр Синяговський, опинившись у неволі, обрав шлях військового: історія непростого життя загиблого Героя