«Всі ми в цьому житті актори». Інтерв’ю із новим директором Волинського театру Сергієм Скулинцем
Сергій Скулинець не приховує, що не є затятим театралом. Хоча гарною грою на сцені захоплюється, а професійних акторів безмежно поважає, проте можливості ходити у театр ніколи не мав. Таким вже був його робочий графік: у вихідні та вечорами – і сам на сцені.
Разом із тим у своєму рішенні стати новим директором Волинського обласного академічного драматичного театру сумнівів не має.
У понеділок, 12 вересня, його представили колективу театру як нового керівника. Напередодні видання ВСН поспілувалося із Сергієм Скулинцем і розпитало про найперші плани.
- Театр для мене – нова справа. Але пам’ятаю емоції, які відчув, коли вперше побував на виставі в Луцьку. Це було таке «вау», що я весь вечір вдома тільки й говорив про акторів, їхню чудову гру, про те, яка це непроста робота.
Із багатьма акторами ми знайомі поза театром, не раз співпрацювали. І через те, що я знаю, які це професійні люди, мені не страшно братися за цю нову справу.
- Я так розумію, що в театр ви ходили нечасто?
- В театрі якраз бував часто, але, на жаль, не на виставах. Просто не було такої можливості. Всі вечори, всі вихідні дні в мене – в роботі, в концертах, в різних заходах. На жаль, виділити час на те, щоб сходити в театр було нереальним.
- Останні роки з боку засновника театру, а це – Волинська обласна рада, неодноразово звучала критика про збитковість, неефективну роботу. Перед вами ставили фінансові завдання: збільшити прибутки, вийти на самоокупність?..
- Таких розмов не було, хоча очевидно, що це важливе питання.
З іншого боку, в країні війна і в цих реаліях нам головне зберегти театр, продовжувати його роботу, ставити вистави, щоб давати можливість людям хоча б на трохи відпочити душею.
Звичайно ж, усе це має приносити кошти і закривати потреби театру. Впевнений, що всі проблеми ми вирішимо, хоч і не відразу.
- З чого почали роботу? Над якими найпершими завданнями працюєте?
- Готував театр до початку сезону. В першу чергу потрібно було забезпечити укриття. Ще тиждень тому ми могли пустити в зал тільки 130 людей. Саме таку кількість могло вмістити наше укриття. Місць в театрі - 800, і якщо б ми працювали тільки для 130 глядачів, це б точно ніколи не принесло нормальних доходів.
Тому ми знайшли додаткові підвальні приміщення, розчистили їх і облаштували укриття вже на 518 людей.
Ще одне завдання – підготувати театр до роботи в холодну пору року, щоб тут було тепло і комфортно.
- Театральний сезон розпочали не з прем’єри. Попередньо анонсували, що театр готує прем’єру на п’єсу «Дами і гусари», що викликало в деяких людей осуд. Яка доля цієї вистави? Її відмінили?
- Вистава готова і вийшла дуже цікавою. Але все ж ми ухвалили рішення зробити невелике переформатування, щоб забрати спірний момент з гусарами.
Декому здалося, що гусари асоціюються з Росією, хоча це помилкова асоціація. У виставі мова про польських гусарів, і навіть якщо говорити про сьогоднішні події, то саме Польща першою нам підставила руку допомоги. Але я розумію, що залишити все, як є, також неправильно, бо велика частина людей все одно не зрозуміє.
- Питання було не тільки в «гусарах», а й в жанрі. Яка ваша позиція: чи доречно зараз ставити розважальні вистави, чи все ж театр має відчувати дух часу та піднімати на сцені актуальні теми?
- Усе повинно бути в міру. Але впевнений, що театр так само повинен давати людям можливість емоційно відпочити від війни і від агресії хоч на якісь дві години.
- Скільки зараз людей працює в театрі?
- Зараз наш колектив – 158 людей.
- Будуть скорочення?
- Поки не знаю. Я не прийшов, щоб когось звільняти – це точно. Якщо колектив в порядку, то для чого його скорочувати? Але все це ще маю оцінити і зрозуміти, тому зараз не готовий сказати.
- Театральні колективи, за чутками, дуже непрості та специфічні. Чи не було сумнівів, що справитесь керувати?
- У всіх професіях є свої нюанси, думаю, у вас в журналістиці теж.
Якщо розібратися, в житті ми всі трохи актори, тому спільну мову з колективом точно знайдемо.
- Розкажіть більше про Сергія Скулинця, щоб люди розуміли, хто буде керувати обласним театром.
- Я – музикант. Вже в 4 роки грав на баяні. У мене тато – також музикант і композитор, свого часу був керівником Палацу учнівської молоді, тоді це був Палац піонерів.
Скільки себе пам’ятаю, біля мене завжди було багато музики. Якщо чесно зізнатись, то концертів в мене, мабуть, було більше, як уроків.
Тому не було навіть сумнівів, яку кар’єру вибирати. Після школи пішов в Луцьке музичне училище, а тоді - вступив до Рівненського державного інституту культури на диригентсько-хоровий відділ.
Одружився, народилося двоє синів. Треба було заробляти гроші, тому почав активно виступати, давати концерти, став ведучим. Вважаю, що за цей час мені багато вдалося досягти в цій сфері, завдяки тому, що я дуже багато працював. Яким би не був талант, цього мало – треба багато працювати, щоб був результат.
Паралельно писав пісні, йшов вперед і не зупинявся. Думаю, через таку активність і готовність багато працювати, мені і довірили зараз цю відповідальну посаду.
- А для чого особисто вам ця посада?
- Хочу розвиватися, хочу отримати новий виклик і справитись з ним. Хочу, щоб наш театр став одним з найкращих в Україні.
- Матеріального зацікавлення не було? Яку зарплату вам запропонували?
- Ви мабуть не повірите, але я досі не знаю, якою буде моя зарплата. Для мене це не принципове питання.
- Можливо таке, що глядачі скоро побачать Сергія Скулинця на сцені драмтеатру у якісь виставі?
- Можливо, хтось і думає, що Скулинець став директором театру і зараз буде в головних ролях чи давати концерти. Але це не так. Я не прийшов в театр, щоб розвивати себе. Я прийшов розвивати театр.
Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Людмила ГЕРАСИМЮК