«Для мене основне, щоб мої вихованці росли людяними»: педагогиня з Луцька Наталія Хомяк про своє покликання
День вчителя у Луцьку завжди особливий. Журналісти ВСН поспілкувалися з Наталією Хомяк, для якої вчителювання — не просто робота, а справа всього життя.
Наталія Віталівна вже 38 років працює вчителем початкових класів та є заступником директора, який опікується початковою школою. І це не просто стаж — 38 років у КЗЗСО «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради», в одній і тій самій школі. За цей час змінилось багато: школа, техніка навчання та навіть діти.
«Якщо порівнювати роки мого навчання в школі й те, що зараз, то це різні світи», — розповідає Наталія Хомяк. — «Коли ми навчалися, класи були дуже простими: побілені стіни, зелені або сині панелі. А сьогодні освітнє середовище зовсім інше. Кольорові парти, сучасна наочність, яскраві кабінети… Мої учні потрапляють у зовсім інший світ».
Пані Наталія пригадує, що педагогічне покликання було закладене ще в дитинстві.
«Я, мабуть, народилася з певним талантом бути вчителем», — каже вона. — «Мені подобалося навчатися, брати участь у різних шкільних заходах. А особливо мене надихнула моя перша вчителька Марія Іванівна. Вона вміла знайти слово для кожного, підтримати, похвалити. Для мене вона була справжньою чаклункою».
Вплив першої вчительки став вирішальним у виборі професії, і Наталія відтоді віддала школі все своє життя.
Що допомагає залишатися в професії майже чотири десятиліття?
Для мене основне — щоб мої вихованці росли людяними, — підкреслює Наталія.
Людяність — це вміння товаришувати, підтримувати один одного, цінувати дружбу. У класі різні діти: хтось сильніший, хтось слабший, інколи є діти з особливими освітніми потребами. Я завжди намагаюся пояснити дітям, що ніхто не повинен сміятися над іншими. Важливо підтримати, допомогти.
Педагогиня додає, що найбільшу вдячність відчуває, коли колишні учні згадують її через багато років:
«Це найкраща нагорода — коли випускники телефонують, присилають листівки, приходять у школу, обіймають. Одного разу мої випускники прийшли додому на Різдво цілим вертепом. Це щемливі моменти, які підтверджують, що робота недаремна».
«Я люблю щось робити руками — готувати, плести, в’язати. Це мене заспокоює. Можу включити тиху музику й просто творити. Таке відновлення допомагає повернутися до роботи з дітьми», — каже вона.
Вчителька зазначає, що ніколи не нервувала на перших уроках, але пам’ятає стрес перших батьківських зборів, коли більшість батьків були старші за неї:
«Я боялася, як сприймуть мої поради щодо обгорток для підручників або звукових моделей, але наступного дня всі підготували все, як я просила. Тоді я зрозуміла: з такими батьками працювати легко».
Перспективи та поради майбутнім учителям
Наталія Хомяк зазначає, що школа продовжує змінюватися, і в майбутньому освітнє середовище буде ще сучаснішим.
«Я вірю, що живе слово, жива людина залишаться важливими. Можливо, з’являться нові ролі — коучі, наставники, які спрямовуватимуть дітей, але людяність та особистий контакт залишаться незамінними».
Для молодих педагогів пані Наталія має важливу пораду:
«Лише той, хто горить, може запалити. Лише той, хто любить, може навчити любити. Професія вчителя вимагає любові до дітей і бажання передати свій талант. Без цього довго не протримаєшся».
Наталія Хомяк — приклад вчителя, для якого школа — це не просто робота, а покликання. За 38 років у гімназії № 7 вона навчила сотні учнів, передала любов до знань і людяність, яка залишається головним уроком для кожного її вихованця.
Читайте також:
- 68 років вчителювання на двох: історія мами і доньки з Волині
- Майстриня з Волині вишиває і в'яже різноманітний одяг
- Коли День учителя 2025 в Україні та що дарувати педагогам
Будь в курсі усіх новин
