УПА, росіяни-побратими та врятовані фото: унікальні відкриття дослідниці з Волині

Українська Повстанська Армія (УПА) — це українське збройне підпілля, яке виникло під час Другої світової війни та продовжувало боротьбу проти радянської влади в повоєнний період. Її основним завданням була збройна боротьба за незалежність України проти нацистських та радянських окупантів.

— Людмило, як формувався рух УПА саме на території Волині?

— На території Волині УПА почала формуватися з 1942 року, але найбільш розгалуженою система стала навесні 1943 року. Регіони Волинь та Полісся були сприятливими для цього через великі лісові масиви, що створювало ідеальні умови для партизанської боротьби. Важливо розуміти, що це був тривалий процес. Офіційним початком масового формування вважають Третій Надзвичайний Великий Збір ОУН у лютому 1943 року, де було ухвалено рішення про перехід до збройної боротьби.

Однак, ключовим моментом стало те, що навесні та влітку 1943 року відбулася мобілізація селянства та молоді Волині. Вони йшли до лав повстанців, щоб захистити свої родини та села від німецьких каральних акцій і радянських партизанських рейдів. Це надало УПА характер справді народної армії, де ідеологічна складова ОУН була лише організаційним ядром, а основну масу становили патріотично налаштовані місцеві жителі.

— Ви нещодавно захистили дисертацію про Камінь-Каширський район. Які особливості визвольного руху там виявили?

— Ця територія довгий час не була предметом цілісних досліджень, частково через її географічне розташування в минулому – вона належала до Поліського воєводства, тому частина архівів зараз знаходиться в Білорусі чи Росії. Район став ареною дій не лише для українських повстанців, але й для потужних радянських партизанських з'єднань та польської партизанки. Відділи УПА тут діяли в умовах подвійного фронту.

Також, коли на ці землі прийшла повторна радянська окупація, багато чоловіків йшли «до лісу», щоб уникнути мобілізації до Червоної армії. А УПА, в свою чергу, здійснювала дії, щоб зарадити такій мобілізації: нападали на мобілізаційні пункти, визволяли мобілізованих, викрадали списки з сільських рад.

— Чи вдалося вам під час досліджень відкрити для історії якихось маловідомих героїв-провідників?

— Так, наприклад, постать Григорія Халаня (псевдо «Микола»). Уявіть собі, у 18 років він стає провідником ОУН на території Камінь-Каширщини. Його було схоплено в січні 1945 року, пораненого, і засуджено до 20 років таборів. Репресії зачепили всю його родину – їх виселили до Сибіру. Цю історію вдалося відтворити завдяки архівам та співпраці з родичами.

Ще одна цікава історія – Йосипа Тюбая («Дубовий»). Довгий час вважалося, що він загинув 23 січня 1948 року, і навіть встановлено пам'ятний хрест. Але мої дослідження показали, що він загинув роком пізніше – у 1949. Ця історія – приклад того, як історію писати не треба, що треба досить ретельно досліджувати, перш ніж щось випускати в маси.

— Розкажіть нашим читачам чи були в УПА представники інших національностей і як до них ставилися?

— Так, серед вояків УПА та представників ОУН були люди інших національностей: узбеки, євреї і навіть росіяни. Євреї, наприклад, часто були лікарями чи аптекарями. За 10 років своєї діяльності я в жодному разі не чула якоїсь расової чи національної дискримінації по відношенню до побратимів. Згадаймо спогади Галини Коханської, де вона розповідає, що їхній шпиталь охороняв узбек.

Представництво ОУН і УПА неодноразово зверталося до інших народів із закликами долучитися до боротьби. Були росіяни, які розуміли цю боротьбу. Треба розуміти, що навіть і в той час були люди-росіяни, котрі не були облишені розуму і здорового глузду.

— Яку літературу про визвольний рух ви б порекомендували прочитати кожному українцю?

— Я раджу читати не лише про ОУН і УПА, а загалом про боротьбу, проводячи паралелі з сьогоденням.

• Леся Бондарук. «Прямостояння» – про табори ГУЛАГу та боротьбу ув'язнених.
• Володимир В'ятрович. «Генерал Василь Кук» – ґрунтовна робота про визвольний рух.
• Станіслав Асєєв. «Світлий Шлях» – про російський концтабір «Ізоляція» в Донецьку. «Кожна людина, яка це прочитає, зрозуміє, що попри роки, нічого не відрізняється в ментальності нашого ворога. І цей табір – відголосок сотень тих, в яких катували учасників визвольної боротьби минулого століття».

Автор: Сергій Рожко

Читайте також:

• Сейм Польщі визнав дії УПА геноцидом: як реагує Україна та чому це важливо для Волині
• У Волинському музеї – виставка годинників епохи ОУН та репресованих діячів
• Волиняни передали музею два російські дрони, збиті на Запорізькому напрямку