Втратив пальці в дитинстві, але попри це став на захист України: історія оператора дрона зі «Сталевої Сотки»
У дитинстві Влад з Волині втратив три пальці на правій руці й не підлягав мобілізації, але зробив усе, щоб добровольцем піти на фронт. Тепер боєць із позивним «Крабік» воює в складі 100-ї бригади, керуючи безпілотниками.
Про воїна розповідає ТСН.
Владислав Васильович, 21-річний солдат з села Хотячів Устилузької громади, розповів свою історію: попри серйозну травму в дитинстві, він не лише не побоявся служити в армії, а й став оператором БПЛА. Втративши три пальці правої руки, Владислав не піддався складнощам. І хоча багато хто вважав, що він не зможе виконувати складні завдання, він довів усім: немає перешкод, які б завадили йому служити.
«Могло б бути простіше не йти в армію, міг би спокійно виїхати за кордон. Але якщо кожен третій поїде, кому ж тоді доведеться воювати? Жінкам. Я не хочу цього. Я, наприклад, не хочу, щоб моя мама, чи її подруга, чи сестра пішли воювати. Жінкам на війні не місце, взагалі не місце. Війна затягнеться надовго, і, на жаль, вистачить на всіх», - говорить він, наголошуючи на важливості кожного в цей час.
З дитинства допомагав батькам у полі, і саме тоді, в чотири роки, йому трапилася серйозна травма: під час роботи на січкарні потрапив у механізм і втратив три пальці.
Владислав зізнається, що після травми йому довелося перевчатися бути лівшею, а на фронті спершу потрапив до гранатометного взводу, але згодом став оператором БПЛА. Його нинішня спеціалізація - дрони, зокрема популярні Мавіки.
Важливою частиною роботи є навчання, адже «не тільки треба підняти дрон у небо, а й вивести його з небезпечної зони».
Владислав розповідає, як працює з дронами у складних умовах: «Ми оперуємо дронами на відстані до 7-8 км, а інколи, коли ситуація напружена, доходимо до самісінької лінії фронту». Він акцентує на тому, що найбільші труднощі - це відсутність зв'язку та координації, що значно ускладнює виконання завдань.
Але попри все, що довелося пережити, Владислав продовжує служити, допомагаючи своїм побратимам у боротьбі.
«Навчання, удосконалення, робота в команді - це те, що робить нас сильнішими», - додає воїн.
Читайте також:
- Діти пішли до школи, а він переступив поріг військової частини: історія бійця волинської бригади на псевдо «Укроп»
- Вагітну дружину з донькою відправив до Польщі, а сам пішов у військо: секрет стійкості піхотинця з Луцька
- Бахмут, Серебрянський ліс, і ось уже десятий місяць – Битва за Торецьк: захисник з Волині - четвертий рік на війні
Будь в курсі усіх новин
