Віктор Прохоренко з Новостава отримав орден «За мужність» ІІ ступеня: історія героя

Житель села Новостав Віктор Прохоренко, удостоєний ордена «За мужність» ІІ ступеня, продовжує захищати Україну, показуючи приклад незламності, відданості та самопожертви для громади та молодого покоління.

Як йдеться на фейсбук-сторінці Боратинської громади, як і по всій Україні, живуть справжні герої, які без вагань стали на захист рідної землі. Чимало військовослужбовців, добровольців і волонтерів щодня доводять, що справжній героїзм — це не гучні слова, а вчинки, продиктовані любов’ю до Батьківщини. Їхня мужність, самопожертва та сила духу — це те, що тримає країну і надихає громаду.

Одним із таких прикладів незламності та відданості є Віктор Прохоренко — житель села Новостав, який був удостоєний високої державної нагороди. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку президент України Володимир Зеленський нагородив Віктора орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Я залишаюсь у строю, бо вірю – ви зможете жити краще»: історія воїна з Волині, удостоєного державних нагород

Віктор Прохоренко народився 14 жовтня 2002 року в селі Новостав. З дитинства виявляв внутрішню силу та чуйність до інших.

За словами мами нашого Героя Руслани Прохоренко, Віктор у дитинстві був звичайним хлопцем, непогано вчився у школі. Змалку мав загострене почуття справедливості: коли бачив, що хтось ображає менших чи слабших — завжди заступався, не залишався осторонь. З повагою ставився до дівчат, завжди допомагав і не дозволяв їх кривдити.

З юних років Віктора приваблювала військова служба. Він був з тих хлопців, які дійсно хотіли потрапити в армію та вчитися боронити свою землю.

Захищати Україну стало справою всієї родини захисника. Дядько Віктора — Михайло Котельчук, який у 2014 році загинув у боротьбі з російським агресором, став прикладом для наступного покоління: сини загиблого — Вадим та Микола, двоюрідні брати Віктора, також пішли служити, слідуючи прагненню жити у вільній державі.

До лав Збройних Сил України Віктор приєднався у 2020 році, підписавши контракт. З того часу отримав два поранення, але це його не зупинило на шляху боротьби за незалежність українського народу. Зараз Віктор продовжує боронити Україну на посаді старшого сержанта.

«Я не хочу говорити пафосними словами. Реальність простіша: або ми боремось, або нас не буде. Кожен з нас на своєму місці робить свій внесок. Важливий кожен.

Молодь має те, чого нам часто бракує на війні — час. Використайте його мудро. Вчіться, набирайтеся знань і досвіду, бо саме ви будете будувати країну після війни.

Можливо, вам здається, що світ занадто жорстокий, а майбутнє невизначене. Але знайте: навіть у найважчі моменти варто триматися за свою гідність і пам’ятати хто ви. Бо сила України — це не лише зброя, а й люди, які вірять у себе, і в те, що можуть змінити світ навколо.

Я залишаюсь у строю не тому, що не маю вибору, а тому, що вірю — ви зможете жити краще. І дуже хочу, щоб ви цінували цей шанс і не розміняли його на байдужість чи пусті речі.

Тримайтеся своєї землі, тримайтеся своїх мрій, традицій, не соромтесь бути УКРАЇНЦЯМИ. Не бійтесь брати відповідальність. Бо завтра – за вами», - звертається до молоді Віктор Прохоренко.