«За 150 метрів від обстрілів»: історія хірурга-добровольця з Луцька Богдана Супрунця

Лікар-хірург з Луцька Богдан Супрунець понад місяць працював на передовій у складі першого добровільного мобільного шпиталю, надаючи термінову медичну допомогу пораненим військовим у зоні бойових дій.
Нещодавно лікар-доброволець повернувся із ротації і розповів Суспільному про особливості роботи стабілізаційного пункту на передовій.
Богдан Супрунець працює у відділенні абдомінальної та ендокринної патології Волинської обласної клінічної лікарні із 2022 року. Здійснює оперативні втручання на щитоподібній залозі, в черевній порожнині та працює із політравмами.
З бойовими травмами вперше зустрівся, коли у відділення почали доставляти поранених військовослужбовців.

Долучитися до першого добровільного мобільного шпиталю планував ще у 2014 році. Говорить: неодноразово подавав заявки у добровільний мобільний шпиталь, але тоді не було потреби в хірургах. З кінця березня Богдан Супрунець надавав медичну допомогу пораненим бійцям на Лиманському напрямку. Стабілізаційний пункт був розташований орієнтовно за 5-7 км від фронту.
«Бракує хірургів і я хотів допомогти, наскільки маю змогу. Це була перша лінія медичної допомоги. Ми мали зробити все, щоб пораненого спокійно могли вести далі в госпіталь», — каже лікар. — Я зупиняв кровотечі, проводили первинну хірургічну обробку ран, тампонада ран, іммобілізацію переломів проводили».
У стабілізаційному пункті працювали по три доби, на зміні перебувало до 8 медиків.
Лікар каже: звик до нових умов життя швидко, адже було багато роботи.
«Тільки як приїхали, за метрів 150-200 були прильоти КАБів, артилерія, постійно були прильоти шахедів. Тобто ситуація там була достатньо неспокійна, і ризиків багато. Ми були з військовими колегами, які, в принципі, були досить досвідчені. І, дивлячись на них, вся адаптація і проходила», — пригадує Богдан Супрунець.
Після повернення зі сходу Богдан Супрунець продовжує виконувати свої основні обов’язки в обласній лікарні. В майбутньому, говорить, планує поїхати у чергову ротацію в зону бойових дій.
Читайте також:
- Військовий з волинської бригади: «Погони полковника я отримав у п’ять років. А до лав ЗСУ приєднався в 19»
- «Я поставив журналістику на військові рейки»: історія викладача з Луцька, який став пресофіцером ЗСУ
- Міномет проти танка: як бійці 100-ї бригади зупинили наступ ворога одним влучним пострілом