Військовий з волинської бригади: «Погони полковника я отримав у п’ять років. А до лав ЗСУ приєднався в 19»

Історію бійця і його побратима розповіли на сторінці 14 ОМБР. 

– Мій дядько – прикордонник. Коли мені виповнилося п’ять років, він подарував мені свій кашкет та погони полковника. А у відповідь від мене почув: «Ні, я вас обжену». Тож, поки мої друзі мріяли стати космонавтами, я прагнув стати військовим. І, на відміну від них, моя мрія здійснилась!

Для військової служби Максим обрав Князівську бригаду. А свій перший контракт підписав у 19-річному віці. Хлопець пригадує, що адаптуватися у колективі допомогли друзі та знайомі, яких він знав раніше:

– Було багато хлопців з рідної Львівщини, знайомі з сусідніх сіл. Оскільки навколо були майже всі свої, то взаєморозуміння знаходили легко.

У Князівській бригаді Максим навчився досконало чудово кермувати автівкою, за що отримав позивний «Шалений»:

– Я ганяв на бензовозі. Доставляв хлопцям пальне на багатьох небезпечних напрямках, зокрема, на Бахмутському. Тож побратими на позиціях нерідко просили відправити «малого з бочкою», бо він точно доїде, куди треба.

Згодом Максим долучився до одного з піхотних підрозділів. Тоді разом із побратимами відбивав російські штурми, нищив ворожу техніку. Та під час бою потрапив під скид ворожого дрона. Уламки посікли ноги бійця, призвели до втрати пальця. Та навіть під час реабілітації та місяців вимушених пересувань на інвалідному візку Максим не втрачав бойового духу, сприймав випробування з гумором:

– Я стараюсь завжди бути на позитиві. Лікарі кажуть, що пальця відрізали, а я їм: «Нічого, менше буде нігтів обрізати». Я звик з гумором дивитися на речі, на війні так легше жити.

Після лікування Максим знову повернувся в свій підрозділ. На щастя, допомагає вірний друг Антон – теж Князівський воїн. Хлопцям нерідко кажуть, що ззовні вони схожі, ніби брати.

Як і Максим, Антон приєднався до Князівської бригади в 2020 році. Він приїхав з Дніпра, щоб служити у війську з батьком. Той долучився до лав ЗСУ ще в 2014 році. Нині вони разом нищать ворога на Куп’янському напрямку:

- Ми з батьком служимо на одному напрямку, але в різних бригадах. Та це не заважає нам регулярно спілкуватися, підтримувати один одного.

Антон починав службу в зенітному підрозділі, але тепер працює з дронами. Він не лише майстерно керує безпілотниками, але й досконало знає їх будову. Це допомагає успішно покращувати дрони:

– Моя основна задача – готувати безпілотники до бойового використання. Цей процес дуже цікавий, бо пов’язаний з багатьма викликами. Ми не лише вдосконалюємо наявні дрони, але й працюємо над розробкою нових. А паралельно навчаємо новоприбулих побратимів.

Колись, після війни, хлопці дістануть свої бойові нагороди в сімейному колі, щоб розповісти про минулі часи. А потім поглянуть на мирне небо, щоб ще раз подумки сказати: «Побратиме, нам вдалося!»

Читайте також: 

• Як 14-та ОМБр навчає операторів FPV-дронів для боротьби з ворожими «пташками»
• «Він не встиг пожити, а так хотів…»: загиблого добровольця з 14-ї бригади просять визнати Героєм України
• Зламав всі «шаблони»: як боєць з волинської бригади з важкою інвалідністю керує дроном у Торецьку. Відео