«За один виїзд вивозили до дев'яти поранених»: історія бойового медика з Волині
31-річний Роман із Каменя-Каширського, який до повномасштабної війни працював фельдшером екстреної медичної допомоги, сьогодні рятує життя побратимів на передовій у складі Волинського прикордонного загону. За час служби бойовий медик із позивним «Шаман» пройшов чотири ротації та неодноразово евакуйовував поранених під ворожими обстрілами. Військовий зізнається: найцінніша нагорода для нього — врятоване людське життя.
У січні 2023 року чоловік приєднався до Волинського прикордонного загону, щоб використати свої знання там, де вони рятують життя щодня, інформує Західне регіональне управління Держприкордонслужби України.
«Я добре розумів, що мій досвід буде потрібний саме на фронті. Тому рішення йти служити було свідомим», – говорить військовослужбовець.
Службу старший солдат із позивним «Шаман» розпочав у прикордонній комендатурі швидкого реагування. Згодом через стан здоров'я його перевели до підрозділу, який виконував завдання на українсько-білоруському кордоні. Проте довго залишатися там він не зміг. Уже за два тижні написав рапорт і повернувся до бойового підрозділу.
На передовій Роман не лише надає медичну допомогу. За необхідності бере до рук зброю та разом із побратимами виконує бойові завдання. Але найбільша відповідальність для нього – вчасно врятувати тих, хто поруч.
За час служби військовий медик пройшов чотири бойові ротації. Він неодноразово евакуйовував поранених під ворожими обстрілами, коли кожна хвилина могла стати вирішальною.
«Бували моменти, коли за один виїзд доводилося вивозити до дев'яти поранених. Допомогу надавали просто в автомобілі дорогою до стабілізаційного пункту. У таких умовах немає права на помилку – потрібно діяти швидко й максимально зосереджено», – розповідає «Шаман».
Особливо добре він пам'ятає одну з евакуацій. Поки група виносила важкопораненого військовослужбовця, противник тричі завдавав повторних ударів. Боєць отримував нові поранення, а дорогою до медиків почав втрачати свідомість.
«Здавалося, рахунок ішов уже не на хвилини, а на секунди. Найважливіше, що ми встигли доставити його до стабілізаційного пункту. Лікарі зробили все можливе й навіть змогли врятувати йому руку. Саме заради таких моментів варто працювати», – згадує військовий.
Роман переконаний, що тим, хто лише замислюється над військовою службою, не варто боятися зробити перший крок. Він говорить, що у підрозділі новачкам допомагають освоїти необхідні навички, навчають і підтримують. Головне – бажання захищати свою країну та готовність відповідально виконувати свою справу.
Читайте також:
- «Якщо не поїдемо ми, то хто забере наших хлопців?» Історія військових медиків волинської бригади
- Від роботи з деревом до боїв на фронті: історія прикордонника з Волині, який разом із братом став на захист України
- Втратив ногу на війні, але не жагу до життя: історія ветерана з Волині, який відкрив власну справу