Військовий Денис з позивним Мобі Дік з Алчевська у 18 років пішов на фронт

20-річний боєць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії Денис з позивним «Мобі Дік». Він народився в Алчевську Луганської області, а коли йому було 11 років, місто окупувала Росія. Тож він у 18 років переїхав до Харкова та вступив до лав ЗСУ.

Про його історію пише «Суспільне»

Сім років хлопець прожив під окупацією, а у 18 років переїхав до Харкова разом з дівчиною на навчання, скориставшись програмою «Донбас — це Україна». Тут Денис вступив на хімічний факультет до університету ім. Каразіна.

Його батько лишився жити в окупованому Маріуполі, а мати — переїхала до Росії. Нині військовий не спілкується з батьками.

«В Алчевську українську мову не викладали у моїй школі з 2014 року, але якось завдяки Губці Бобу та іншим мультикам, які у дитинстві дивився, я дуже добре її запам'ятав. Ніколи не забував українську мову, не розмовляв на ній зовсім, але не забував», — розказує військовослужбовець.

24 лютого 2022 року Денис пішов до військкомату, щоб доєднатися до війська.

«Сказав, що така справа, давайте зброю, вони сказали, що молодий, давай йди додому, але я наполіг, і вже 24 лютого мене відправили до частини, там видали зброю, все необхідне. 25 лютого ми з хлопцями поїхали обороняти місто Харків», — підкреслює Денис.

Він брав участь у боях за звільнення Балаклії, Ізюма, був в Підлимані. Після боїв під час контрнаступальної операції на Харківщині, у листопаді він з побратимами воював у Серебрянському лісі.

«На той час ми дуже близько були до Кремінної. Ми мали штурмувати позицію ворога. Коли ми вилазили з окопу, на жаль, прилетів 152-й снаряд у дерево, під яким ми скупчувалися. І таким чином я отримав поранення. Це звичайна контузія, єдине ускладнення — це часткова втрата зору правого ока», — говорить Денис.

Майже рік він служить у медичному штабі своєї бригади, займається документообігом. На військово-лікарській комісії йому хотіли дати статус "обмежено придатний".

«Я дуже цього не хотів, боявся, що коли мене підлікують, то мене не повернуть до моїх хлопців назад у батальйон. Тому я відмовився і попросив, щоб написали діагноз, але не писали, що я обмежено придатний», — каже боєць.

Денис планує весілля, але хотів би його відсвяткувати з рідними своєї нареченої та своїми бабусями. Найбільше боєць чекає звільнення рідного міста.