Героя поховали у жилеті байкера, а остання дорога була під шум моторів улюблених мотоциклів: спогади про 34-річного воїна з Луцька

Після закінчення школи, у 2006 році, він вступив у Волинський технікум НУХТ (нині ВСП «Волинський фаховий коледж НУХТ»), де здобув професію електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин. Спогади про Героя опублікували на сайті Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій.

Як пригадують викладачі коледжу: «Олег був щирим, спокійним і добрим. Завжди мав свою особисту думку, яку завжди відстоював. Вмів завжди дати пораду тим, кому вона була потрібна. Любив музику і техніку. Він мріяв про щасливе майбутнє».

Олег Струбіцький («Нарк»), сапер, в довоєнному житті рок-н-рольщик і байкер, своє перше поранення отримав ще на Майдані.

Він приймав участь у мирних акціях на Майдані. Був смілий і любив Україну, і хотів жити у Європейській країні. Він не зміг стояти осторонь тих подій, які відбувалися в країні, і тому пішов захищати її.

Спочатку служив у теробороні, а потім пішов на війну сапером у батальон «Любарт».

Лучанин Олег Михайлович Струбіцький був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду розвідника-сапера розвідувального взводу розвідувальної роти загону підтримки спеціальних операцій.

Солдат Олег Михайлович Струбіцький загинув 6 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Вербове Запорізької області.

Повернувся Олег навіки додому «на щиті», де його зустрічали навколішки із квітами.

12 жовтня у Кафедральному соборі Святої Трійці у Луцьку відбулося відспівування Героя. Поховали Героя на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа.

Після завершення панахиди домовину з тілом захисника прощальною ходою пронесли Театральним майданом. Біля фотостенду “Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України” скорботна процесія зупинилася і виконала Державний Гімн.

Багато хороших спогадів лишив про себе мужній воїн.

Побратим із батальйону пригадує: «Я відмовляв Олега йти на війну. Зізнається, що зовні худощавий Олег, не був схожий на бійця зовсім. Він всім доказував і собі і нам, що він може. Ми дуже помилялися. Візуально недооцінили його. Він віддав життя за Україну, за свої переконання. Він дуже сильний, дуже спокійний, вмів підтримати розмову. Завжди такий веселий був. Якщо брався за справу, то доводив її до кінця».

Ольга, вчителька Олега: «Це біда. Він був учнем мого класу, де я була класним керівником. І служив він із моїми двома синами. Він був хорошим шибушним хлопчиком, хороша дитина».

У мирному житті Олег був байкером. Провести в останню дорогу Героя приїхало багато байкерів із України, які вважали його своєю родиною.

Як пригадує байкер Андрій: «Як більшість українців був патріотом своєї Батьківщини. Йому була не байдужа та держава, люди, діти, тому він пішов воювати. Мені здається, що кожен українець, який себе поважає робить все для армії, для України. Він був одним з тих, якому було все не байдуже. Батьки виявили бажання поховати його у клубних кольорах. На засіданні клубу вирішили дозволити поховати його в жилеті клубу».

Остання дорога на кладовище була під шум моторів улюблених байків.

Олег так і не встиг створити сім’ю. Весільний коровай розділили на кладовищі. Так і скінчилося земне життя Героя, який вже ніколи не прийде до рідної домівки, не буде їздити на своєму байку.... Він назавжди залишаться молодим. Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

Читайте також:

• Не встиг створити сім'ю: Герою з Луцького району навіки 25 років
• Зранку ще отримав від дружини фото сина, а за годину - героїчно загинув: спогади про Героя з Волині
• «Мали всі шанси та можливості, щоб прожити щасливе життя»: спогади про загиблого Героя з Волині Віктора Козачука