Колишній боєць грає волейбол на протезі та мріє повернутися тренувати дітей. Відео

«Фізрук» - це позивний військового Андрія Аскерова, пише dobronews.city. Чоловік мобілізувався в українську армію, щойно почалася повномасштабна війна. У жовтні на одному із завдань біля міста Лиман разом з побратимами підірвався на міні. Їх з множинними осколковими пораненнями тоді доправили до однієї з лікарень Дніпра. Андрієві, на жаль, довелося ампутували ліву ногу, бо кістки стопи були повністю розтрощені. Лікували захисника у Вінниці, Немирові, а нещодавно він потрапив до Національного реабілітаційного центру «Незламні» у Львові.

Андрій годинами може розповідати про улюблену справу. Тренером з волейболу став випадково, 18 років тому зрозумів, що без цього спорту більше не уявляє свого життя.

«Коли ми переможемо, я розумію, що я не зможу вже повернутися до шахти, але я точно хочу продовжити тренування дітей».

«Коли ми переможемо, я розумію, що я не зможу вже повернутися до шахти, але я точно хочу продовжити тренування дітей. Буду мати на це більше часу. У мене є дитячі команди та дорослі, жіночі та чоловічі. Я повністю віддаюся на волейбольному майданчику. Для мене це відпочинок. Можливість виплеснути емоції», - розповідає Андрій.

На жаль, ампутація ноги бійцеві була виконана не належним для подальшого протезування чином, тому львівським хірургам довелося оперувати його вдруге. Реампутацію зробили після консультацій із протезистом.

Вага, яку піднімає Андрій, виготовлена з останньої партії металу з Азовсталі, отриманої 20 лютого - напередодні повномасштабного вторгнення.

«У Центрі «Незламні» хірурги обов'язково залучають протезистів, аби визначити найкращий для протезування рівень ампутації. Як показує наш досвід, лише це запобігає повторним операціям. Також від першого дня потрапляння Андрія до нашого медзакладу, він сумлінно проходив фізичну та психологічну реабілітацію. Взимку Андрій отримав протез і знову почав ходити. Тепер він займається ще наполегливіше. І робить це, зокрема, на «особливому» тренажері «Блокова рамка». Вага, яку піднімає Андрій, виготовлена з останньої партії металу з Азовсталі, отриманої 20 лютого - напередодні повномасштабного вторгнення. Виробники обладнання з Харкова виготовили з цього металу вантажні плитки для тренажерів. Його Національному реабілітаційному центрі «Незламні» передали в межах українсько-швейцарського проєкту «Реабілітація травм війни» та БФ «Пацієнти України», - розповіли у львівському Центрі.

Андрій Аскеров розповідає: по повномасштабної війни у нього не було жодного військового досвіду, але отримавши повістку, не вагаючись пішов у військомат.

«Мені пощастило, бо я захищав свій дім. Весь час моя бригада перебувала на Донеччині. Зокрема, остання позиція була всього за 60 кілометрів від Добропілля. Я мав можливість бачитися з дружиною. Ну і взагалі я розумів, що захищаю своє, - розповів боєць. - Вже рік триває війна, але ніхто не може сказати, чому вона почалася. Бандеру вони шукали, потім нацистів, захищали росіян, яких притісняють... Кого притісняють? Я 36 років розмовляв російською мовою, взагалі ніколи не було ніяких питань. Свою силу треба доводити по-іншому. Побудуй лікарню, побудуй стадіон та дороги, забезпеч людям гарний рівень життя. От в цьому мали б змагатися країни... але навіщо будувати лікарню, якщо можна купити чотири ракети. Я цього не зрозумію ніколи».

Зараз Андпій вже ходить без милиць, рухаюсь нормально, і навіть грає у волейбол.

Читайте також:

• Протезування і реабілітація: волинянка у Польщі допомагає постраждалим від війни українцям
• Чемпіонка Європи розбилася на смерть, випавши з вікна після програного матчу Ліги чемпіонів з волейболу
• Чотири атлети з інвалідністю звинуватили Інваспорт у корупції