Дві доньки втратили батька: спогади про Героя з Волині 39-річного Андрія Хомича

Спогадами про Героя поділилися на платформі Історії Полеглих Воїнів України. 

Старший навідник Збройних сил України, учасник російсько-української війни народився в с. Кукли Маневицького р-н Волинської області. Згодом переїхав разом із батьками у с. Велика Яблунька, де і пройшло його дитинство та юність.

1991 року пішов до першого класу Великояблунівської школи. Після закінчення школи вступив до Маневицького професійного ліцею, де здобув професію «столяр, будівельний тесляр» та з цією професією пов'язав своє майбутнє життя.

Осінню 2003 року був призваний на строкову службу до армії. 20 грудня прийняв військову присягу, службу продовжував у м. Ужгород в прикордонних військах, чим дуже пишався. У 2005 року закінчив службу та почав працювати за професією. Їздив на будови по всій Україні та за кордон.

Будучи дорослою людиною та свідомим громадянином своєї держави, несучи ідею патріотизму завжди у своїй голові та серці, свідомо прийняв рішення, від якого не відмовлявся ніколи, залишивши роботу за кордоном. У січні 2015 року знову пішов до лав ЗСУ воювати в зоні АТО. Служив у Луганській та Донецькій областях, поблизу м. Соледар, був старшим навідником артилерійської установки.

Під час служби був нагороджений відзнакою президента України «За участь в Антитерористичній операції». За 14 місяців службу неодноразово маю контузії, втратив чимало здоров'я. Не зважаючи на всі життєві обставини, продовжував жити і працювати далі. Але не зміг змиритися з тим, що «російський чобіт топче рідну землю», гинуть діти, руйнуються міста та села, проливають без невинну кров. Тому зимою 2020 року наш патріот пішов на контрактну службу в зону ООС. Служив в/ч А -0998 в 24 бригаді імені Короля Данила Галицького, де був старшим навідником самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Також мав відзнаки подяки та нагороди.

В лютому 2022 року одружився вдруге та побудував сім'ю, разом із дружиною проживали у Великомостівській громаді у с. Волиця Львівської області Червоноградського р-н.

Під час повномасштабного вторгнення знаходився у Польщі, де мав хорошу роботу. Не роздумуючи повернувся в Україну та був призваний на військову службу у квітні 2022 року. Служив в 65 бригаді на посаді старшого навідника спочатку артилерійської установки, згодом мінометної установки, займався евакуацією поранених та загиблих, а також був піхотинцем. Був завжди на позитиві, чим піднімав бойовий дух побратимів. Люто ненавидів рашиського ворога, за що отримав від побратимів позивний «ЗВЄР».

Під час служби в серпні 2022 року в Андрія народилася донечка Тетяна, яку тато зміг взяти на руки лише через два місяці після народження. Протягом 2023 - 2024 року мав лише дві короткотривалі відпустки, які для сім'ї та родини пробігали як один день.

Крайній раз Андрій був у відпустці в серпні місяці 2024 року, приїжав до донечки на день народження. 30 жовтня прийшла чорна звістка у родину, що 29 жовтня старший солдат навідник Хомич Андрій Валентинович загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Новоданилівка Запорізької області.

Наш Герой, назавжди повернувся до рідної домівки Героєм «на щиті» 4 листопада 2024 року. Поховали молодого Героя на місцевому кладовищі у с. Велика Яблунька 5 листопада з усіма військовими почестями.

У Андрія залишилися дружина, дві донечки, батьки, та сестра з сім'єю.

Нагадаємо, рідні просять небайдужих підтримати петицію про присвоєння загиблому звання Героя України. Залишилося кілька днів, щоб зібрати потрібну кількість голосів. Підтримати петицію - можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/242462

Читайте також: 

• «Мамо, не плачте! Хто, як не я, має моїх дітей захистити?»: поховання Героя з Волині здійснювали вісімнадцять священників
• «Сестра ховала мій паспорт, щоб не пішов воювати»: історія мінометника Романа з Волині
• Загинув, рятуючи побратима, і дев'ять місяців вважався зниклим безвісти: спогади про Героя з Волині Романа Кондратюка