«Сестра ховала мій паспорт, щоб не пішов воювати»: історія мінометника Романа з Волині

Сержант Збройних сил України Роман служить у 100-й окремій механізованій бригаді командиром мінометного розрахунку. По яких цілях працює його підрозділ? Як діє піхота противника на лінії зіткнення? Та який міномет вважає найкращим на фронті сам сержант?

«Сестра не хотіла давати мені паспорт через те, що знала, куди я піду»

«Я сам з Волині. До широкомасштабного вторгнення дев’ять років жив у Польщі. Там вже будував своє життя. У 2022 році приїхав до бабусі на Різдво. 27 лютого я мав повертатися до Варшави, купив квитки. 25 лютого пішов до ТЦК. Там сказали, що оскільки я раніше не служив в армії, то поки не можуть мене призвати. Але я напросився до 100-ї бригади», - розповідає воїн.

Раніше Роман займався і стрільбою, і з парашутом стрибав, і скелелазіння опанував. Тому морально більш-менш був підготовлений до військової служби. Тому, за словами чоловіка, у 2022 році відчував, що має це зробити.

«Тоді родина негативно відреагувала на моє рішення йти воювати. Сестра не хотіла давати мені паспорт через те, що знала, куди я піду. Зараз я вже головний сержант взводу і командир міномета. Я починав працювати на 60-ці (міномет калібру 60 мм. — Ред.), зараз вже ми дійшли до 120-ки — це МП-120. Українська зброя. Міномет класний. Так, дещо важкий він. Але характеристики у нього хороші. Це такий, знаєте, танк у світі мінометів. Безвідмовний, надійний, точний. Якщо гарно все вивірити, то мені дуже з ним подобається працювати. Ми почали з ним виконувати задачі ще в Очеретиному рік тому. І досі з кращим мінометом я ще не працював», - ділиться спогадами Роман.

«Двоє пошкутильгали та відступили, а інші четверо - скоріше за все, їх вже немає»

Тепер за словами воїна вони працюють переважно по живій силі противника. Бо на техніці окупанти не заїжджають так далеко. А наші військові стріляють на 4500 метрів приблизно.

Якщо ворог на техніці й під’їжджає, то це відбувається дуже швидко, і туди ефективніше спрацьовують дрони. Вони у цьому питанні швидші, не потрібно їх довго коригувати.

«А от два роки тому, у 2023-му, ще можна було працювати по техніці мінометами. Тоді ми виконували завдання зі 60-міліметровим мінометом. Навіть по танку відпрацювали, – розповідає Роман. – Ми, звісно, нічого йому не зробили, але після нашого влучання він відступив. Ворог, певно, подумав, що це батарея пристрілюється, і злякався. Було навіть трохи смішно, що наш міномет змусив танк відійти».

За словами сержанта, сьогоднішній противник діє переважно піхотою. Малими групами по двоє-троє окупантів накопичуються в певній точці, а потім штурмують українські позиції.

«Нам через це важче працювати. Бо приємніше, коли можна вдарити по групі з шести людей, ніж ловити одного-двох. Якось ми таки влучили по великій групі: двоє пошкутильгали й відступили, а інші четверо - скоріш за все, їх уже немає», — додає Роман.

«Хочу просто відпочити з дружиною й донькою»

«Нашим чоловікам, які досі ще в тилу, хочу сказати: перестаньте боятись. Хочеться, щоб нас уже хтось поміняв. Хочу відпочити морально. Бо фізично я не втомився. Просто дайте мені побути зі своєю дружиною, з донькою. Поїхати на рибу. Бо три роки й три місяці на війні — це психологічно дуже непросто».

Читайте також:

• «Найважче під час лікування - відпроситися до побратимів», - боєць волинської бригади
• «В нашому суспільстві така думка, що армія — це смерть чи тюрма»: боєць з Волинського прикордонного загону захищає Україну з 19 років
• Втративши ногу, 32-річний ветеран з Луцька відкрив власну справу