Мама, тато і сім «Я»: подружжя з Луцького району взяло на виховання четверо дітей

Мама, тато і сім «Я»: подружжя з Луцького району взяло на виховання четверо дітей

У Рожищенській громаді функціонує два будинки сімейного типу та 2 прийомні сім'ї. Наймолодшою з них є прийомна сім'я Юрія та Руслани Грицаків з Рудні, які взяли на виховання четверо діток.

Мама, тато і сім «Я» - так тепер можна сказати про їхню багатодітну родину, адже у Грицаків є троє рідних донечок - Діана, Мар'яна та Вероніка. Про це пишуть у Рожищенській міській раді.

Думка взяти на виховання діток першою зародилася у Руслани Святославівни. І цьому може бути логічне пояснення, адже вона сама зростала у сім'ї, де виховувалися прийомні братики та сестрички. Її батьки Валентина та Святослав Черницькі і нині мають на виховані п'ятеро дітей.

А ще, зізнається жінка, дуже хотіли сина. Коли Руслана у час пандемії завагітніла втретє, думку про усиновлення відклали. Але Бог знову дарував донечку.

Працюючи медичною сестрою, Руслана завжди до щему в серці переймалася, коли приводили на медичний огляд діток з місцевого притулку. Бажання допомогти дитині зі складною долею визрівало у її серці не місяць, і навіть не рік. А коли війна осиротила ще більше дітей, жінка знову заговорила з чоловіком Юрієм про реалізацію задуманого. І вони звернулись в службу у справах дітей з пропозицією взяти на виховання хлопчика чи двох.

Коли пройшли відповідні навчальні курси, дізналися про хлопчика Владислава. Пізніше з'ясувалося, що у Влада ще є два братики і сестричка.

- Після отримання інформації, що їх четверо з однієї сім'ї, ми порадилися з чоловіком і вирішили не відступати від задуманого. Так у нашій сім'ї з'явилися одинадцятирічний Владик, десятирічні Андрій та Аня і п'ятирічний Едік.

Дітям довелося тривалий час перебувати у притулку, з яким на початку повномасштабного вторгнення виїздили до Чехії. Там, за кордоном, одна сім'я навіть хотіла всиновити Владислава, але забрати усіх чотирьох дітей, іноземці не наважилися.

Пізніше і дорослі, і діти згадують своє перше знайомство. Зізнаються, що хвилювалися. А коли після кількох відвідувань діти почали самі телефонувати, зрозуміли: вони знайшли один одного.

Прийомні батьки зізнаються, що у період адаптації виникали різні проблеми - і у шкільному колективі, і у налагодженні внутрішньосімейних стосунків. Але терпіння та любов допомагають долати труднощі.

Найголовніше правило виховання у родині Грицаків - не обманювати, бо неправда рано чи пізно проявляється, вона не дозволяє будувати довірливих стосунків.

Мама, тато і сім «Я»: подружжя з Луцького району взяло на виховання четверо дітей

Розповідаючи про прийомних синів та донечку, батьки найперше говорять про уміння та таланти кожного з дітей. Наприклад, Владислав має хист до малювання. Після занять з луцькою художницею та арт-терапевткою Тетяною Мялковською, картини Владислава реалізовували на підтримку воїнів ЗСУ, дві свої роботи демонструє талановитий хлопчина і нам. А ще Владислав і Андрій полюбляють футбол, займаються у спортивній секції. Аня спробувала себе у заняттях танцями.

Ми побували у Грицаків у переддень останнього дзвоника. Літо - пора канікул, тож у родині складають плани на спільний відпочинок.

А ще, це вільний час і можливість покращити фізичний стан діток, пройти певні медичні обстеження, лікування, адже попередній спосіб життя діток, психологічне навантаження через певні переживання не додали їм здоров'я, - зазначає прийомна мама.

Першою помічницею батькам у родині є вісімнадцятирічна донечка Діана, яка є студенткою-першокурсницею ВНУ. Тож коли у молодших дітей виникають проблеми з домашнім завданням, сестра завжди прийде на допомогу.

Середня донечка Мар'яна може з радістю побавити наймолодшу Веронічку, аби мама мала змогу приготувати щось смачненьке.

За словами Руслани, усі діти охоче допомагають їй на кухні та у прибиранні оселі.

А от п'ятирічний Едік полюбляє гратися з татом. Доки ми спілкувалися, хлопчик не відходив від Юрія Миколайовича. І навіть розповідав, як їздив з татом у рейс (чоловік працює водієм молоковоза).

І приємно тішило вуха його дитяче: «Тат! Тат! Тат!»

Прийомні батьки Руслана та Юрій розповіли, що навіть не сподівалася, що діти так швидко стануть кликати їх татом і мамою.

Напевне, подумалось мені, так відчули дитячі серця. Бо любов і турбота справді творять чудеса.

Тетяна Боярин

Читайте також:

Можливо зацікавить

На Волині на могилі загиблого Героя Павла Бурця встановили Прапор Повітряних Сил ЗСУ

На Волині на могилі загиблого Героя Павла Бурця встановили Прапор Повітряних Сил ЗСУ

Більше року вважався безвісти зниклим: на Волині прощатимуться з Героєм Миколою Катеринюком

Більше року вважався безвісти зниклим: на Волині прощатимуться з Героєм Миколою Катеринюком

На Волині 11-класник із родини переселенців бореться за життя - потрібна термінова допомога

На Волині 11-класник із родини переселенців бореться за життя - потрібна термінова допомога

Більше року вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель захисника з Волині Миколи Катеринюка

Більше року вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель захисника з Волині Миколи Катеринюка

Хороший чоловік, люблячий батько та турботливий брат: «на щиті» на Волині востаннє повернувся Герой Олександр Камінський
фото

Хороший чоловік, люблячий батько та турботливий брат: «на щиті» на Волинь востаннє повернувся Герой Олександр Камінський

«І хірург, і терапевт, і психолог»: історія волинського ветеринара з династії лікарів
відео

«І хірург, і терапевт, і психолог»: історія волинського ветеринара з династії лікарів

Із фронту – до рідної домівки: на Волині проведуть в останню путь Героя Олександра Камінського

Із фронту – до рідної домівки: на Волині проведуть в останню путь Героя Олександра Камінського

На Харківщині внаслідок ворожого обстрілу загинув Герой з Луцького району Олександр Камінський

На Харківщині внаслідок ворожого обстрілу загинув Герой з Луцького району Олександр Камінський

Юний боєць з Волині здобув дві медалі на Чемпіонаті світу з таеквон-до

Юний боєць з Волині здобув дві медалі на Чемпіонаті світу з таеквон-до